Деякі коментарі щодо відродження противоповітряної оборони(ППО) України

Деякі коментарі щодо відродження противоповітряної оборони (ППО)України

За озвученими планамиПрезидента країни ПорошенкаП.О.і секретаря СНБО Турчинова О.В. 2016 рік має стати роком відродження ППО,як першочергове завдання у зміцненні війскових озброєнь та якісного підвищення обороноздатності української армії. З понад 100 млрд.грн. передбачених у держбюджеті на оборону у 2016 році чимала доля коштів спрямована саме на це.

Нещодавно О.В.Турчинов презентував у ЗМІ один з конкретних проектів вищеозначеного напрямку державної війскової політики,а саме,модернізації зенитно-ракетного комплексу С-125(силами приватного підприємства чисельністю 500 працівників) шляхом заміни окремих комплектуючих блоків застарілої конструкції комплексу більш сучасними,що,мовляв,підвищить дальність перехвату повітряних цілей і точність їх ураження.

Не вважаючи себе експертом,але маючи 26 річний досвід створення різноманітних ракет для систем ППО колишнього СРСР і знання з цих питань дещо вищі за пересічного громадянина(у 1967 році закінчив Московський авіаційний інститут з напрямку проектування і виробництва ракет),вважаю такий проект приреченим і зніму капелюха перед "творцями",якщо у них щось корисне вийде з їхнього задуму протягом поточного року.

Тож у подальших коментарях маю обгрунтувати свої пісіместичні оцінки.

По перше,комплекс С-125 був прийнятий на озброєння радянської армії ще у 60х роках минулого століття.Ракети до нього виготовлялися у Росії Кіровським машинобудівним заводом,де я в ті часи мав безпосереднє відношення до конструкторської документації цих ракет,адже з 1967 по1969 роки працював інженером-конструктором у філїі №1(при цьому заводі) Генерального розробника ракет,яким було, колись легендарне у ВПК СРСР,МКБ "Факел",що розташоване у Москві. Таким чином,первинна конструкторська документація на ракету,як таку,і на кожну виготовлену одиницю зокрема ,без чого неможливо втручання у її бортові системи,знаходяться,і завжди знаходилися.в Росії,як і авторські права розробників ракети та кожного з її комплектуючих блоків. Як,без наявності в Україні конструкторської,технологічної,виробничої та іншої документації у повному обсязі можливе втручання у надскладний наукоємкий вироб?-незрозуміло,як незрозуміло і порушення авторських прав відповідних розробників,що є невідворотнім під час модернізації без їхньої участі,яка сьогодні неможлива за визначенням. За таких умов,втручання у бортові системи ракети є не тільки порушенням міжнародних юридичних норм а й лишає модернізований вироб будь-яких гарантій працездатності і надійності виконання покладених на нього функцій в процесі штатного(бойового) використання. Теж саме стосується іінших складових ракетного комплексу.

По друге,якщо пусковий комплекс модернізуватиметься шляхом заміни аналогових систем управління цифровими (саме на таких принципах побудовані сучасні підходи до відповідних розробок),то  заміна функціонально поєднаних блоків має виконуватися і на борту ракети,яка є двоступенчатою та має пороховий прискорювач першої ступені і рідинний ракетний двигун другої ступені,бойову частину а також низку інших вибухо та пожаро небезпечних пристроїв.Перш ніж проводити з ракетою будь-які роботи,її потрібно спочатку звільнити від усіх небезпечних речовин.Робиться це на спеціально побудованих (на великій відстані від населених пунктів) розспоряжаючих базах. В Україні,свого часу,для такого класу ракет була побудована,наскільки мені відомо, лише одна така база у Житомирській області,але під більш сучасні ракети  для  комплексів С-300 та С-400,які,до речі, виготовлялися в Україні(я маю до цього безпосереднє відношення і навіть орден за надійність їх у бойовому застосуванні) і які далеко випереджають характеристики БУКа,до якого,у презентованому проекті,намагаються підтягнути застарілу систему С-125. Одначе,для роботи з ракетами комплексу С-125 ця база не готувалася,якщо взагалі вона сьогодні  функціонує. На її переоснащення(чи дооснащення) і приведення до робочого стану у поточному режимі потрібно чимало ресурсів і часу,якого може не вистачити протягом усього 2016 року.

По третє,для самої модернізації ( чи то ракет,чи то інших складових комплекса С-125) потрібні відповідні виробничі потужності.Здавалось би,для цього на території України є у наявності безліч заводів колишнього ВПК СРСР,але,у прикладному сенсі,вони перебувають сьогодні у такому занепаді і з таким величезним браком фахових спеціалістів,що їхнє оснащення та нарощення інтелектуального потенціалу під серійне виробництво(а кількість комплексів,що підлягають модернізації,має бути чтмала,інакше цей проект навряд чи зацікавив би перших осіб держави),потребуватиме ще більше часу та ресурсів аніж підготовка бази розспорядження ракет.

По четверте,кожна партія модернізованих ракет(кількість ракет в партії визначається Генеральним розробником,якого на сьогодні вже не існує) має виправдовуватися низкою надскладних випробувань,в тому числі льотними випробуваннями в реальних умовах,тобто бойовими пусками з метою ураження повітряних цілей. Такі випробування можливі лише в умовах спеціально побудованих полігонів,жодного з яких в Україні ніколи не було і немає.Ще у 50х роках минулого століття,коли увесь СРСР був поведений на ракетно-космічному прориві,таких полігонів було побудовано декілька,але лише в Росії та Казахстані,де було достатньо вільної території для безпечних льотних випробувань ракет ППО та космічних запусків. Для ракет комплексу С-125 використовувався полігон "Сари-Шаган",штаб і наукова база якого розміщувалася у закритому військовому містечку Приозерск,Карагандинської області (Казахстан),де мені доводилося бувати майже щомісяця протягом багатьох років,забезпечуючи льотні випробування виготовлених нами ракет для системи ППО С-300.Але сьогодні полігона не існує,Приозерск являє собою спустошене та зруйноване місто(місто-привід) і,якщо навіть Казахстан виявив би бажання піти Україні на зустріч(що ,в сьогодняшніх умовах неможливо),привести цей полігон до робочого стану Україні не під силу взагалі,та й усього її військового бюджету на 2016 рік точно не вистачить.

Тут далеко не все перелічене,однак і цього,сподіваюсь,достатньо,щоб зрозуміти,що у  проектах створення і модернізації подібних комплексів були,свого часу,задіяні сотні тисяч людей найвищого професійного готунку,на сотнях різноманітних суміжних підприємств,тому викликає великий сумнів,що з поставленим,на державному рівні,завданням по цьому проекту упорається за один рік купка працівників(у 500 людей!!!),що навряд чи мали раніше досвід проектування та виробництва складових комплексу С-125,в тому числі й ракет. Аматорство ж у таких справах є неприпустимим.

Не зовсім зрозумілими виглядають також цілі модернізації застарілих комплексів. Стосовно доцільності підвищення точності наведення на повітряну ціль-є сумніви, оскільки ракета оснащена осколочно-фугасною бойовою частиною і найбільш ефективним для неї є промах 30-50 метрів,адже саме за цих умов ціль потрапляє у диаграму розльоту вражаючих елементів повністю,що гарантує її знищення,в той час як пряме зіткнення ракети з ціллю(при більш точному її наведенні) може призвести до лише часткового її пошкодження.Стосовно підвищення дальності польоту виникає ще більше питань і застережень,бо за рахунок підвищення якості управління дальність підвищиться не набагато.Суттєве підвищення дальності може бути досягнуто лише за рахунок збільшення енергетичних можливостей двигунів першої та другої ступенів,шляхом заміни,скажімо,палевних елементів першої ступені  і пального у баках другої ступені.Однак,в такому випадку, невідворотньо змінюються температурні , часові режими роботи двигунів та скоросні режими ракет на траекторії,на які  конструкція ані двигунів ані ракети не розрахована,тож,майже гарантовано виникатимуть прогари та самопідриви ракет в польоті. Окрім того,підвищення швидкісних режимів викликатиме посилення аеродинамічних і теплових навантажень на корпус і аеродинамічні поверхні ракети,що також неминуче призведе до руйнації ракети на траекторії раніше ніж вона досягне цілі та виконає свою функцію по її знищенню,бо,знову ж таки,не розраховувалася на такі швидкісні режими.

З вищенаведеного виникає питання: "Що насправді дає Україні така модернізація,окрім нічим не виправданого марнотратства?"...15.01.2016р.

 

 

 

«Ходка» в зону.

Качанівську виправну колонію Харкова, де утримують лідера опозиції Юлію Тимошенко, 17.01.12 р. відвідали народні депутати України: Тищенко О.І.,    Бондаренко В.Д. та Ганущак Ю.І. з фракції «БЮТ- «Батьківщина».

Прибувши до Качанівської колонії, НДУ одразу і безперешкодно потрапили до начальника колонії, полковника Первушкіна Івана Анатолійовича.

Виклавши йому мету візиту і планів щодо перебування, обмінявшись думками, народні депутати України перш за все зацікавилися наступними питаннями:

1. Як сталося, що камери спостереження, які перебувають у камері, не зафіксували випадок втрати свідомості Ю.В. Тимошенко в ніч з 06.01.12 р. на 07.01.12 р.?

Детальніше...
 

Чим відзначилася нова влада в Україні за перші 6 місяців?

Прослухавши переможні реляції Януковича у його зверненні до народу з нагоди 100 днів перебування при владі та чисельні відгуки і коментарі, все впевненіше можна дійти висновку, що:

- по-перше, відтепер влада в Україні зовсім не українська, бо до державної мови ставлення нищівне і ненависне, до культурних цінностей і національних надбань таке ж саме, кордони і активи, закони та Конституція України їй ні до чого, як і державність взагалі, а про підвищення соціальних стандартів та норм суспільного життя на краще відтерміновано, як мінімум, до 2015 року, поки всі не забудуть про що мріяли зараз. Натомість зараз – підвищення комунальних тарифів та пенсійного віку, поки що;

- по-друге, увесь цей час спостерігаємо шалені темпи законодавчого оформлення у ВРУ злочинного тренду діяльності нової влади, оскільки всі законопроекти, в тому числі визначальні для держави (про бюджет і бюджетну резолюцію, податкову систему, судоустрій і судову систему, податковий кодекс, засади внутрішньої і зовнішньої політики та багато інших), випікаються, як млинці, з суцільними порушеннями процедур, передбачених Законом про регламент роботи Верховної Ради України, коли не надають можливостей народним депутатам ознайомитися з документами обсягом у декількасот аркушів, а одразу виносять у сесійну залу і. користуючись заангажованою більшістю, включаючи послуги зрадників-перебіжчиків, приймають їх як закон, що майже миттєво освячується підписом Президента і починає діяти.

Детальніше...
 

Червоний прапор. Політична анатомія питання.

Напередодні святкування Дня Перемоги 9 травня 2011 року я як народний депутат України особисто об’їхав оселі найзаслуженіших та найпочесніших ветеранів Другої світової війни, які проживають на окрузі, за яким я закріплений. Хочу поділитися своїми враженнями з тими, хто не перебуває у найближчому оточенні ветеранів.

По-перше, це люди, які не тільки пройшли через усю війну, від першого дня до останнього, а й увесь цей час брали участь у бойових діях, мають бойові нагороди, бойові поранення, тобто справжні фронтовики, вік яких на сьогодні досяг 92-95 років.

Замислюючись над феноменом того як стало можливим дожити до такого віку після тривалих нелюдських страждань, побутового дискомфорту, систематичного надмірного фізичного та психологічного виснаження, голоду, постійного очікування смерті (якщо не власної, так найближчих родичів, друзів) та з огляду на інші повоєнні та післявоєнні умови життя, а також опираючись на власні спостереження під час спілкування з ними, я дійшов наступних висновків:

Детальніше...
 

Абсурд влади та влада абсурду

За неповні півтора року правління Януковича державна влада, сутність якої має полягати у служінні народу, майже повністю перетворилася у свою протилежність. Вона на свій розсуд, без участі народу, шматує територію, грабує суспільні матеріальні ресурси, державне майно, землі і самих людей. Нинішня влада вибудовує внутрішню політику таким чином, щоб народ їй прислуговував і це є абсурд влади.

Як у задзеркаллі спостерігається фіктивна риторика і цинічне лукавство про економічні успіхи, суспільну стабільність, райдужні перспективи. Але на практиці усе зводиться до систематичних загрозливих кризових явищ таких як: далеко випереджаючі темпи зростання цін і тарифів, збільшення безробіття, зубожіння населення, поширення різних форм доведення громадян до відчаю, протестних проявів та різке зростання рівня готовності до загальнодержавного опору.

Детальніше...
 

Формула «успіхів» Януковича у побудові Владної Вертикалі

  1. 1. Інструментарій

Попрання Конституції, порушення законів, біблійських заповідей, віроломство, нахабство, відверте політичне грабіжництво, зради, інтриги, провокації, шантаж, залякування, силовий тиск, брехливість та цинізм.

  1. 2. Стратегія

2.1       Суцільне знищення реальних конкурентів та встановлення повного контролю над владою у будь який спосіб.

2.2       Ревізія і перекроювання Конституції та всієї законодавчої бази під безроздільне правління групи осіб, а згодом однієї особи.

2.3       Підпорядкування всіх гілок влади та силових і дипломатичних структур Президенту та його найближчому оточенню.

2.4       Привласнення ресурсів і потенціалу держави купкою можновладців з необмеженими повноваженнями.

2.5       Натомість радикальне обмеження прав людини, безпосередня залежність її соціального статусу і матеріальних статків від лояльності по відношенню до влади та унеможливлення, таким чином зміни цієї влади протягом тривалого терміну.

Детальніше...
 

Модернізація України чи бидло – в стойло!?

Чому ані громадян України, ані міжнародну спільноту, судячи по відгуках ЗМІ та Internet сайтів, не переконало у щирості і достовірності щорічне послання Президента України Януковича, проголошене ним 07.04.11р. з трибуни Верховної Ради України?

Мабуть, тому, що за рік своєї діяльності очолювана ним влада продемонструвала стійку звичку оприлюднювати одне, напевне твердо знаючи, що від неї хочуть почути, а робити, частіш за все, протилежне.

Так вже склалося, що влада руйнує довіру до себе своїми діями і вчинками, а утримувати й підвищувати її намагається солодкими обіцянками.

Так само і в цьому посланні, де Янукович стверджує, що:

- у 2010 році взято курс на модернізацію усіх сфер життя, роблячи наголос на: стабілізації, читай брутальному захопленні і узурпації влади: підвищенні конкурентоспроможності держави, в той час як саме за цей рік Україна скотилася на майже останні позиції за основними показниками; верховенстві права, зробивши при цьому всі правоохоронні органи і силові структури прислужницями волі однієї людини (не народу), що діють здебільшого поза межами конституційного і правового поля держави; сильному самоврядуванні, перетворивши останні вибори до місцевих рад у шахрайську наперсткову гру; дисциплінованому і мобільному менеджменті, знищивши будь-яку визначальну та впливову роль Кабінету Міністрів України і непрозоро перетасувавши міністерства та відомства нікому не зрозумілим чином, видаючи це за оптимізацію і скорочення, а насправді сприяючи зростанню апарату чиновників на 47% і далі буде; збільшенні соціальних інвестицій у людський капітал при цьому, навпаки, відверто демонструючи небажання виконувати силоміць протягнуту Партією регіонів через Верховну Раду України нову редакцію Закону «Про оплату праці» і тим самим щомісяця не додаючи працівникам бюджетної сфери від 350 до 1400 гривень, що вкупі з галопуючим ростом цін погіршує і без того низьку купівельну спроможність кожного громадянина в середньому на 42%. Про передбачену законом обов’язкову індексацію навіть мова не йде.

Детальніше...
 

Начебто Кучма: "Судді – подонки, мля"

Кожного дня протягом ганебного судилища над Ю.В. Тимошенко зростає упевненість у тому, що підстав навіть для пред’явлення обвинувачень або підозр у скоєнні, як трактує влада, особливо тяжких кримінальних злочинів з боку                     Ю.В. Тимошенко немає, їх просто не існує.

Свідчення осіб, яких визначила сторона обвинувачення, тобто влада, не можуть надати обґрунтувань власних негативних показів, навпаки більшість з них вимушена надавати позитивну характеристику діям Тимошенко Ю.В.

Всім давно зрозуміло, що маємо справу з бездумною репресивною машиною, що не керуючись жодними аргументами чи здоровим глуздом, тупо виконує замовлення своїх хазяїв, прізвища яких є загальновідомими.

Саме вони, будучі не в змозі довести вигадані ними звинувачення у юридичний спосіб, вдаються до перекручувань, інсинуацій і провокацій з однією метою зомбувати свідомість громадян, щоб вони якомога толерантніше сприймали, після промивання їхніх мізків, заздалегідь заготовлене рішення про безпідставне ув’язнення Ю.В. Тимошенко.

Детальніше...
 

Режим Януковича – вбивця демократії в Україні

Як навчали нас у радянських школах, російське слово «преступник» визначає людину, яка переступила через закон, тобто порушила його, а «преступление» це протизаконна дія людини чи кількох осіб і навіть цілого режиму в державі.

Конституцією незалежної України та чинним законодавством на хвилі демократичних підходів застосування цих понять дозволено тільки за рішенням суду, тому за цілком очевидні порушення закону ми втрачаємо можливість називати речі своїми іменами, які в українській мові мають більш глибокий зміст. Звичайно розрахунок був на незалежне, незаангажоване суддівство, але не сталося як гадалося. Ні у кого сьогодні, навіть, у перших осіб держави, немає жодних сумнівів у суб’єктивності, заангажованості та продажності не тільки суддів, а й усієї системи державних, в тому числі правоохоронних органів в Україні.

Наші держслужбовці, зокрема правоохоронці все частіше стають членами злочинних угрупувань і у багатьох випадках їх очолюють, виконують замовлення владних інституцій, впливових бізнес - структур та окремих осіб щодо здійснення юридичного, морального чи фізичного тиску на людину, підприємство, організацію, установу тощо, включаючи під час і таємне фізичне знищення.

Детальніше...
 
Сторінка 1 з 2

Біографія

Статистика