«Нема де у нашій державі правди шукати»

Порушені можновладцями кримінальні справи відносно Макаренка, Діденка, Луценка, Тимошенко та інших, хто захищав інтереси держави та й до сьогодні твердо стоять на цих позиціях, красномовно свідчать про те, що правовим інструментарієм держави нинішні правоохоронні органи користуються суто вибірково за подвійними стандартами, але діють від імені держави і тому в їхніх неправосудних рішеннях є склад злочину, що полягає у перевищені службових повноважень та зловживанні службовим становищем, а це саме по собі відповідно до ст. 365 Кримінально- процесуального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність.

Ціла група народних депутатів України від опозиції уважно спостерігає за перебігом подій навколо вищезгаданих «підозрюваних» та більшість з них відвідує майже всі судові засідання. За їхньою ж ініціативою до Верховної Ради України запрошуються перші посадові особи МВС, СБУ, Генеральної прокуратури для надання пояснень громадянам України з головної трибуни щодо суті звинувачень та підстав для проведення слідчих дій, тримання під вартою, на підписках про невиїзд та інших видів обмеження свободи, що застосовуються сьогодні відносно опозиційно налаштованих осіб.

День Уряду у Верховній Раді України 13.05.11р. було присвячено не лише прийняттю бюджетної резолюції, а й заслуховуванню Генерального прокурора України стосовно надання ним інформації з приводу безпідставного, на думку опозиційних народних депутатів України, арешту та утримання Луценка за гратами навіть після офіційного повідомлення Генеральної прокуратури України про завершення досудового слідства і ознайомлення його з матеріалами справи, а сам Луценко вже більше 20 діб голодує на знак протесту.

Як і зазвичай Генеральний прокурор України Пшонка В.П. до ВРУ не прибув, а вкотре надіслав свого заступника. Висновки і враження від цього можуть бути лише такими: по-перше, Генеральний прокурор України Пшонка В.П., якого ВРУ затвердила нещодавно на цій посаді цю саму ВРУ не поважає і вважає себе вищим за представників народу, а отже і за сам народ. Якщо пригадаймо його виступ у ВРУ під час затвердження на посаді, то він присягався служити не стільки народу, скільки Президенту Януковичу… Запам’ятаємо цю ремарку, бо зараз відчуваємо наслідки. По-друге, Генеральний прокурор Пшонка В.П. уникає відповідальності та не володіє ситуацією і не впливає на неї жодним чином як посадова особа поважного компетентного органу – він виконує завдання і замовлення Януковича та його оточення, саме тому дії прокуратури не можуть бути ним пояснені з правової точки зору. Зручним у такій ситуації для нього є його рішення підставити одного зі своїх чисельних заступників.

Цього разу на трибуні спостерігався заступник Генерального прокурора      Пришко А.Г., відповіді якого на гострі і незручні запитання народних депутатів України з посиланням на порушення конкретних норм Закону або Конституції мала єдиний характер: «Так вважає слідчий», або «Так вирішив суд»…За цими загальними фразами і Генеральною прокуратурою, і міліцією, і СБУ зазвичай приховується відверте беззаконня, бо якщо слідчим або судом грубо порушується пряма норма закону і таке порушення правоохоронні органи не в змозі вмотивувати, а саме такі питання не з’ясовані у справі Луценка, то постає питання: хто наділив такими правами і повноваженнями окремих слідчих або суддів, що також є громадянами України? Відповідно до ст. 24 Конституції України всі її громадяни рівні перед законом, тобто з одного боку, всі мають їх додержуватися, а, з іншого боку, всі однаковою мірою мають відповідати за їх порушення, а відтак має бути і механізм притягнення до відповідальності порушників закону, зокрема  і серед слідчих та серед суддів. І він є. Тож саме Генеральна прокуратура і її структури на місцях мають здійснювати державний нагляд за додержанням законів. Це є головним призначенням органів прокуратури. То чому ж не почати з себе і не підправити своїх колег чи притягнути до відповідальності?

Схема проста. Слідчому або судді надаються конкретні вказівки з ким і як поводитися чи розправлятися, що немає нічого спільного із законом, а потім, у якості відмовки, вищі посадові особи, включаючи Президента Януковича, посилаються на «стрілочника» - слідчого чи суддю, мовляв, він є вільним у прийнятті рішень. Але ж ці вольності мають бути у межах закону та Конституції, гарантом якої є відомо хто.

Того ж дня з трибуни Верховної Ради України вдалося виступити і захиснику Ю.В. Тимошенко у справі тих званих «газових угод» народному депутату       Власенку С.В. Більшої соромоти за діяльність правоохоронних органів держави важко уявити. Власенко С.В. лише у скороченому вигляді виклав матеріали,  представлені Печерському районному суду за скаргою Ю.В. Тимошенко на неправомірність з боку головного слідчого управління Генеральної прокуратури щодо порушення проти неї кримінальної справи за підписання газових угод у 2009 р. під час перебування її на посаді Прем’єр-міністра України. Всі, хто почув цей виступ, не могли не зрозуміти масштабів фальсифікацій, перекручень, нестиковок, навіть в елементарній математиці та інших свідомих порушень, що безпосередньо вказують на повну відсутність підстав, а натомість великого бажання чинної влади хоч щось інкримінувати Ю.В. Тимошенко аби тримати її щодня на гачку у вигляді підписки про невиїзд і мати можливість посилатися на «злочинні» дії попередньої влади, що, мовляв, зараз розслідується, і списувати на це всі свої провали в управлінні економікою, приховувати за цією риторикою свою насправді злочинну діяльність та у будь-який спосіб запобігти контактів Тимошенко Ю.В. з громадськістю і участі у майбутніх виборах народних депутатів України у 2012 р. У випадку із Луценком мотивації влади дуже схожі.

Але у виступі Власенка С.В. тільки верхівка айсбергу. Треба було бути присутнім на першому судовому засіданні 12.05.11 р. з зазначеного питання, де у виступі по суті свого позову до Генеральної прокуратури України щодо неправомірності порушення кримінальної справи Тимошенко Ю.В., демонструючи документи, витяги зі стенограм засідань її Уряду та посилаючись на конкретні статті законів, нормативних актів і задокументованих свідчень, а також на експертні висновки, що зроблено на замовлення самої Генеральної прокуратури України, продемонструвала повну абсурдність звинувачень на її адресу та на стільки зрозуміло для присутніх, що ані суддя, ані представник Генеральної прокуратури, маючи заздалегідь заготовлене рішення, узгоджені з владою, не наважилися на жодне заперечення і для спасіння честі мундира та пристойного вигляду не знайшли нічого кращого як оголосити перерву у засіданні суду на 3 дні (а як же, треба ж отримати пораду зверху як діяти далі). Це була повна капітуляція у присутності кореспондентів 11 телевізійних каналів і більш як 30 народних депутатів України. До речі, за присутність у залі судового засідання телекамер Ю.В. Тимошенко, її захиснику Власенку С.В. і народним депутатам фракції «БЮТ – Батьківщина» у Верховній Раді України довелося сперечатися із судом близько тижня. Оскільки суддя Печерського районного суду м. Києва Супрун Г.П. заборонила своїм рішенням здійснювати    відеозйомку судового засідання, в той час як Тимошенко Ю.В. наполягала на відкритості процесу, а закон навіть зобов’язує це робити. Так само і після 3-х денної перерви та ж сама суддя винесла заздалегідь очікуваний вердикт по скарзі Тимошенко Ю.В. на дії слідчого – залишити без задоволення – беручи до уваги всі відверто фальсифіковані документи і пояснення слідства і прокуратури та                  незважаючи на беззаперечні докази Тимошенко Ю.В. і її захисника Власенка С.В. Ось так вирішують суди, не маючи на це жодного законного права і такі ухвали вище керівництво держави підносить до рівня святості замість того, щоб притягнути суддю до відповідальності за відверто неправосудні рішення, бо у даному конкретному випадку їм так треба, без чого виконання брудного замовлення було б неможливим.

Це судове фіаско миттєво викликало роздратування владних високопосадовців і менш ніж за дві години після завершення суду і робочого дня, близько 20-00, в мережі Інтернет з’явилася інформація Першого заступника Генерального прокурора України Кузьміна Р.Р. про відмову Тимошенко Ю.В. у її клопотанні перед слідчим надати дозвіл з’їздити на два дні до Харкова для зустрічей із громадянами. Дивною є мотивація відмови. За словами Кузьміна, вона полягає в тому, що Тимошенко Ю.В. нібито зірвала цього дня слідчі дії і не з’явилася до слідчого. Але вона увесь день перебувала у Печерському суді за його викликом, про що відомо слідчому, і оскаржувала в ньому саме правомірність порушення цим слідчим проти неї кримінальної справи, за якою і відбуваються слідчі дії, хоча за законом ці дії мають бути призупинені до винесення рішення суду по скарзі обвинуваченого. Це черговий жахливий сигнал про те, що Генеральну прокуратуру не цікавить рішення суду, а точніше вона наперед знає, яким воно має бути та з такою ж легкістю порушує чинне законодавство, як і слідчі та судді.

Більше того, жоден з телеканалів та Інтернет видань, що були присутні на судовому засіданні, не довели до наших громадян інформації про нього. Чому? Та тому що все контролює чинна влада, яка за замовленнями Януковича опікується «свободою слова». Але для бажаючих дізнатися подробиці чергового шабашу влади проти Ю.В. Тимошенко можна буде найближчим часом на сайті: www.byut.com.ua, де у повному обсязі буде викладено стенограму та відеозапис судового засідання, про яке йдеться. Кожному, хто його подивиться, стане зрозумілим уся абсурдність чергових звинувачень Тимошенко Ю.В. з боку чинної влади, що провалила за останній рік управління державою усе, що тільки можна було провалити, та шукає виправдань своєї нездатності здійснювати державотворення у безпідставному звинуваченні попередників.

Зрозумілим стане і те, що головною метою влади є ізоляція опозиції і зокрема головного і найнебезпечнішого для них опозиціонера Тимошенко Ю.В. та її політичної сили. Згадаємо всі закиди проти неї, що згодом розвалилися як безпідставні і такі, що не мали жодних судових перспектив. Починаючи від підозр в отруєнні Ющенка та нібито спільних з Лазаренком протиправних діянь в економічній сфері і закінчуючи звинуваченнями у нецільовому витрачанні кредитів МВФ, які раптом знайшлися невитраченими, грошима, отриманими за Кіотським протоколом  від Японії, які теж виявилися цілком законною процедурою, і слід сподіватися що це теж не край. Провалюючи одну справу за іншою, влада Януковича  вишукуватиме все нові й нові приводи для відкриття проти неї кримінальних справ, щоб виправдати свої порожні заяви про те, що нібито Тимошенко Ю.В. розграбувала державу, залишила важкий спадок, для подолання якого необхідно багато років і саме цим, мовляв, виправдовується подальше і безмежне перебування у владі нинішньої антинародної відверто бандитської шайки. Питання розсудливих експертів і політиків: «Чому до цього часу не знайдено жодного факту зловживань владою Тимошенко Ю.В. за умов спрямування усього наявного потенціалу держави нинішньою владою на їх виявлення (суцільна ревізія діяльності попереднього уряду, міжнародні аудити, експертизи, прокурорські перевірки і т.і. не виявили жодного факту криміналу)?» – залишається без відповіді. Як без відповіді залишається і питання беззаперечних зловживань нинішньої влади.

Ю.В. Тимошенко люто ненавидять олігархи на чолі із Партією регіонів, які стрімко бідніють тільки-но Тимошенко приходить до влади та забирає від них десятки мільярдів нечесно отриманих гривень і передає їх на соціальні потреби громадян; і лжесоціалістичні та лжекомуністичні партії, які, окрім благозвучної риторики, нічого не здатні зробити для пересічних громадян, а тільки спекулюючи на почуттях людських займаються самозбагаченням; і лжеопозиційні політики, які, демонструючи своє протистояння до влади, роблять теж саме; і амбіційні жінки, що намагаються досягти успіхів у політиці, але яким не вдається набути визнання у суспільстві на рівні, наближеному до Ю.В. Тимошенко.

Якщо ретроспективно розглядати пересування Тимошенко Ю.В. у владі, то вона завжди була там «білою вороною», тому що дійсно дбала про людей.

Взяти хоча б останнє прем’єрство, коли цей ледацюга, патологічний зрадник і нероба Ющенко, який і став свого часу Президентом та утримався на цій посаді у 2007 році, завдячуючи  титанічним зусиллям Ю.В. Тимошенко, штучно гнобив усі її починання (бо не від його імені вони здійснювалися), нацьковуючи проти неї усіх шісток свого секретаріату та РНБО, зривав важливі міжурядові переговори, забороняв головам обласних державних адміністрацій звітувати перед урядом, а у склад самого  Уряду заводив засланих козачків і все це під час потужної світової економічної кризи, а врешті цей запроданець здав Януковичу даровану народом владу за власні преференції у вигляді маєтків та недоторканості за діяння, які вчинив по відношенню до того ж самого народу.

Саме в таких умовах доводилося працювати Уряду Тимошенко і не допускати при цьому помітного погіршання соціального стану громадян України. Йому це вдалося, що не може пробачити вся ця ганебна зграя, розраховуюча на системні провали з метою завдання краху її уряду та у будь-який спосіб підштовхуюча до цього. Особливих старань докладала тодішня опозиція на чолі з Януковичем, що уособлює сьогоднішню владу. Беззаперечних свідчень безліч. Це і саботування будь-яких законодавчих ініціатив Уряду і майже чотиримісячне  безпідставне блокування діяльності Верховної Ради, і свідоме недопущення до розгляду своєчасно розробленого проекту державного бюджету на 2009 рік заради штучного створення приводу для критики на адресу уряду Тимошенко щодо відсутності затвердженого бюджету, і тотальні провокації на місцях, використовуючи наявність більшості у місцевих органах влади своїх представників, яким підігрували і представники інших політичних сил.

Як і де шукати правду в нашій державі, якщо вже сьогодні ця банда просочилася у кожну клітину нашого суспільства? Суди, міліція, СБУ, ЦВК, податкові органи – все підпорядковано філософії, хто при владі, той і правий. Відповідальним нібито має бути гарант Конституції. От тільки з гарантами Україні не таланить. Ледве позбавившись ганебного Кучмізму, отримали відвертого зрадника наших сподівань, що і здав нас бандитам, яким напередодні обрання тюрми обіцяв. Тепер кожен без зайвих пояснень може потрапити у становище Луценка, Діденка, Макаренка чи Тимошенко. Довести свою невинуватість буде так само важко як і очікувати справедливого покарання будь-якого відвертого бандюгана з їхнього табору. Так за нашою допомогою Україна пірнула у правову темряву. Як надовго? Щоб злочинна влада не робила, днів гніву буде все більше, бо лише за один рік вона вже всіх дістала і яким сценарієм це все закінчиться: Югославським, Єгипетським чи Лівійським – прогнозувати важко, але закінчиться обов’язково. Тим більше, що таку владу захищати не буде кому, а відтак залишиться тільки втеча, яка вже мала свій початок після помаранчевої революції. Щоб відстрочити ці події, влада нищить опозицію і розколює Україну за принципом - роз’єднуй і володарюй провокаціями на кшталт червоного прапору, утриманням за гратами і відвертими тортурами осіб, згаданих на початку статті, єдина провина яких полягає у тому, що не вдається здобути від них потрібних сьогоднішній владі свідчень проти Тимошенко Ю.В.

Народний депутат України                                                                 О. Тищенко

 

Біографія

Статистика