Подвійні стандарти українського «правосуддя» примушують владу ховатися від відповідальності за власні дії.

Нещодавні версії і припущення про узурпацію влади режимом Януковича перетворилися у конкретні факти та наслідки. Так звана судова реформа знищила навіть натяки на незалежність судової гілки влади. Знищено інститут народних засідателів, створені всі правові умови для знищення Верховного суду і вже були практичні намагання це зробити, спеціально підібрано декілька судів першої інстанції, вкомплектованих провладними маріонетками, через них пропускаються всі, без виключення, справи, що «цікавлять» владу та всі процесуальні дії і вироки для цих судів готуються самою владою. Печерський районний суд м. Києва серед таких кишенькових на першому місці. В аналогічний спосіб побудована і система апеляційних судів, завданням яких є  суцільне підтримання рішень кишенькових судів першої інстанції.

Генеральна прокуратура і СБУ взагалі перетворилася на стіл замовлень кримінальних справ від влади, безвідповідальну і глуху стіну для громадян, фальсифікаторів і шахраїв з фабрикації будь-якого компромату на опонентів влади та на постачальників цього бруду у вищезгадані судові інстанції та інші «компетентні» органи.

Діяльність міліції не потребує коментарів на фоні катувань та вбивств у СІЗО і надмірної корумпованості.

Узурпація влади в цьому напрямку щодня посилюється і набуває страшних форм відвертого фашизму.

Не зважаючи на застереження політиків та міжнародної спільноти, вперто відроджуються методи ГЕСТАПО і НКВС щодо знущань над народом. Найсвіжішим прикладом є заява Януковича від 3.06.11 р. на міжрегіональній нараді у м. Ялта, коли він наголосив на своїй вимозі до громадських об’єднань і політичних партій не допускати радикалізму у масових акціях як це відбувалося у Львові 9 травня 2011р. Нібито не владою було спровоковано цей конфлікт шляхом протягування через парламент напередодні закону про статус Червоного прапора та подальше здійснення радикальних дій аж до кровопролиття. Нібито не владою організовано і здійснено розбійний напад на народних депутатів фракції «БЮТ-Батьківщина» у ВРУ 16 вересня 2010 р. знову ж таки з кровопролиттям, який влада повернула проти потерпілих, визнавши їх винними у безчинствах тої самої влади. То кого треба закликати і стримувати від радикалізму і провокування фізичних сутичок з наступним покриттям винних (бо вони виконують завдання влади) та арештами і катуваннями у в’язницях невинних (бо так потрібно сьогоднішній владі з фашистськими ухилами і паталогіями).

Тут наведено тільки невеличкі епізоди цинізму і шахрайства та подвійних стандартів українського провладного «правосуддя».

Приміром у випадку із Луценком Ю.В., владі було конче потрібно взяти його під варту, бо багато знав та ще й не мовчав. Наклалася й образа кращого друга і вихователя нинішнього режиму – Кучми - на привселюдно подаровані йому      Луценком Ю.В. лапті, а також помста самого Януковича за розповсюдження Народною Самообороною Луценка листівки про його зеківське минуле, колишній арешт Колєснікова, неможливість отримати компромат на Ю.В. Тимошенко та багато чого подібного.

Не будучи взмозі знайти щось гідне відкриттю на нього кримінальної справи, зупинилися на нібито кадрових зловживаннях стосовно водія. Але ж збитків для законних підстав щодо арешту нарахували замало (близько 40 тис.грн.). Тоді було додано зловживання службовим становищем в частині витрачання бюджетних коштів на святкування Дня міліції. Тут слід зауважити, що ще першим Президентом України Кравчуком Л.М. у 1992 році було видано Указ про святкування Дня міліції, але виявилося, що у даному випадку це не має жодного значення, бо дозволяє нарахувати збитки у майже 1 млн. грн., а це вже тягне на кримінальну відповідальність, що миттєво було використано та ще із застосуванням арешту на стадії досудового слідства.

Одночасно соратник Луценка Ю.В. народний депутат України Москаль Г.Г. надав ЗМІ коментар про те, що Луценко Ю.В. пропонували закордонний притулок, від якого він відмовився.

А тепер увага! Печерський районний суд м. Києва, який прийняв рішення про затримання і арешт Луценка Ю.В. та наступні подовження термінів подальшого його утримання під вартою однією з основних мотивацій вважав цей коментар Москаля!!! Я це сам чув, перебуваючи на декількох засіданнях судів стосовно законності затримання Луценка Ю.В.

Таким чином, для арешту і утримання Луценка Ю.В. від вартою протягом півроку виявилося достатнім вищенаведених висловлювань НДУ Москаля, хоча цими висловлюваннями п. Москаль скоріш за все очікував зовсім протилежних наслідків.

Натомість, коли після побиття членами Партії регіонів народних депутатів БЮТ 16.09.10 р. через депутатські звернення я вимагав від правоохоронних органів притягнути до кримінальної відповідальності конкретних нападників, яких зафіксовано на відеозапису, - отримав відповідь, що відеоматеріали потребують ретельного вивчення (мабуть як плівки Мельниченка). Чи це не подвійний стандарт?

Так само з Ю.В. Тимошенко. Острах влади Януковича перед цією постаттю просто панічний аж до бердових конвульсій. Ізолювати її у такий же нахабний спосіб, як й Луценка Ю.В. справа безперспективна, бо це без перебільшення громадянська війна, яка ніколи не буде виграшною для режиму Януковича. Тому відпрацьовується інша тактика – ізолювати її як політика, не вдаючись до арешту.

За для цього владою фальсифікується низка кримінальних справ, приймається «кишенькове» судове рішення щодо підписки про невиїзд. Генеральною прокуратурою виносяться одна за іншою постанови про обвинувачення та організовуються подальші щоденні слідчі дії, і це дає можливість:

-                          не давати їй працювати та займатися публічною політикою внаслідок цілоденного перебування у Головному слідчому управлінні Генеральної прокуратури України;

-                          погрожувати і залякувати все новими епізодами, по яких Генеральна прокуратура України за її анонсами на увесь світ має намір відкривати чергові кримінальні справи (теж фальшиві);

-                          мати постійно оновлювані інформаційні приводи для нагнітання негативу проти Тимошенко Ю.В. через ЗМІ;

-                          списувати на неї всі провали влади Януковича за типовою риторикою: «У всьому, мовляв, винна Тимошенко Ю.В. і зараз її «злочини» досліджують правоохоронні органи»;

-                          завадити Тимошенко Ю.В. у майбутньому приймати участь у виборах чи то народних депутатів України, чи то Президента України, їздити по Україні та виїжджати за кордон.

І все ж думки про арешт Ю.В. Тимошенко не залишають сьогоднішню антинародну владу. Задля цього застосовується ціла низка шахрайських прийомів:

- неодноразові попередження про нібито зриви нею слідчих дій внаслідок неявки або невчасної явки на виклик слідчого, в той час як повістки у встановленому порядку Ю.В. Тимошенко не вручаються;

- формування кримінальних справ у десятки і сотні томів та одночасне її звинувачення в тому, що вона зволікає у ознайомленні з ними, - всупереч закону, за яким це її право, а не обов’язок, при цьому термін ознайомлення законом не обумовлений;

- виклик її до слідчого саме в той момент, коли вона має бути присутньою на судовому засіданні по її скарзі на дії цього ж слідчого.

«Януковичу надо «добить» Тимошенко Ю.В.», - каже в однойменній статті його нещодавній соратник Тарас Чорновіл (Власти.нет. за 1.03.11р.) і він добиває.

Явним намаганням арешту Ю.В. Тимошенко виявилися дії Генеральної прокуратури 23.05.11 р. під час її прибуття і перебування у Головному слідчому управлінні. Операцією керував особисто перший заступник Генерального прокурора України Кузьмін Р.Р., що знаходився в цей час безпосередньо у будинку Головного слідчого управління ГПУ. Будинок було закрито з внутрішнього боку в робочий час. Навіть народні депутати України не могли потрапити всередину.

Два загони озброєних до зубів та з масками на обличчях військовиків знаходилися поряд в режимі очікування. Підготовлено також було два автозаки та, як згодом з’ясувалося, і камера у Лук’янівському СІЗО. Було здійснено принизливий обшук Тимошенко Ю.В. та опис її особистих речей. Захисник Власенко, знаходячись у слідчого надав SMS повідомлення про наміри примусово доставити Ю.В. Тимошенко до Печерського районного суду, де за поданням Генеральної прокуратури буде прийняте заздалегідь заготовлене рішення про взяття її під варту і безпосередньо із зали суду її буде доставлено в СІЗО. Все це відбувалося на моїх власних очах.

Які ще потрібні докази про підступні наміри Генеральної прокуратури за вказівкою оскаженілої влади? Тим не менше, після втручання громадськості і міжнародних політичних діячів та лідерів Європейських держав, коли здійснення цих намірів було припинено, Генеральна прокуратура України заперечила факти підготовки нею вищезгаданої операції. Невже самій стало незручно за власні дії?

На виклик фракцією «БЮТ-Батьківщина» у ВРУ Генерального прокурора України Пшонки В.П. на засідання 1.06.11 р. для надання пояснень, той вчергове струхнув (він взагалі жодного разу не доповідав за свої протиправні дії у ВРУ – завжди підставляв своїх заступників – бо боїться відповідальності, а відтак знає, що свідомо іде на злочини), та підставив цього разу свого першого заступника Кузьміна Р.Р. – головного організатора і виконавця фальсифікацій і авантюр проти Тимошенко Ю.В. Не бажаючи слухати Кузьміна Р.Р., бо за законом про регламент ВРУ має доповідати особисто Генеральний прокурор, фракція «БЮТ-Батьківщина» у повному складі покинула залу засідань.

Натомість, ще 26.05.11 р. Ю.В. Тимошенко подала Генеральному прокурору України Пшонці В.П. скарги з вимогою вмотивувати відкриття проти неї кримінальних справ з посиланням на конкретні статті чинного законодавства. Реагування на такі скарги відповідно до законодавства України має здійснюватися протягом 3-х днів, але станом на 2.06.11 р. відповідей Ю.В. Тимошенко не отримала і тоді група народних депутатів України від фракції БЮТ у ВРУ вирушила до Генерального прокурора за поясненнями щодо виконання вимог чинного законодавства, завчасно (за день) попередивши його, в тому числі через ЗМІ і мережу Internet. Однак прибувши у визначений час народних депутатів України чекала інформація першого помічника Генерального прокурора України, що Генеральний прокурор знаходиться на лікарняному… То хто від кого ховається і чому?

 

Народний депутат України                                                                 О. Тищенко

 

Біографія

Статистика