Чим відзначилася нова влада в Україні за перші 6 місяців?

Прослухавши переможні реляції Януковича у його зверненні до народу з нагоди 100 днів перебування при владі та чисельні відгуки і коментарі, все впевненіше можна дійти висновку, що:

- по-перше, відтепер влада в Україні зовсім не українська, бо до державної мови ставлення нищівне і ненависне, до культурних цінностей і національних надбань таке ж саме, кордони і активи, закони та Конституція України їй ні до чого, як і державність взагалі, а про підвищення соціальних стандартів та норм суспільного життя на краще відтерміновано, як мінімум, до 2015 року, поки всі не забудуть про що мріяли зараз. Натомість зараз – підвищення комунальних тарифів та пенсійного віку, поки що;

- по-друге, увесь цей час спостерігаємо шалені темпи законодавчого оформлення у ВРУ злочинного тренду діяльності нової влади, оскільки всі законопроекти, в тому числі визначальні для держави (про бюджет і бюджетну резолюцію, податкову систему, судоустрій і судову систему, податковий кодекс, засади внутрішньої і зовнішньої політики та багато інших), випікаються, як млинці, з суцільними порушеннями процедур, передбачених Законом про регламент роботи Верховної Ради України, коли не надають можливостей народним депутатам ознайомитися з документами обсягом у декількасот аркушів, а одразу виносять у сесійну залу і. користуючись заангажованою більшістю, включаючи послуги зрадників-перебіжчиків, приймають їх як закон, що майже миттєво освячується підписом Президента і починає діяти.

Письмові поправки і зауваження (їх багато сотень, а іноді декілька тисяч), які окремим народним депутатам все ж вдається надати, відхиляються без аргументованих пояснень, окрім формальних і поодиноких, що вносяться депутатами від коаліції.

Таким чином, сучасну законотворчість перетворено у звичайну профанацію, парламентаризм в Україні знищується, відкриваються політичні шлюзи для монополізації і узурпації влади купкою приватних осіб зі стійкими ознаками нехтування законами і Конституцією та систематичних змін цих документів під власні бачення та поняття. До того ж закони у подальшому видаватимуться для опонентів влади, а не для самої влади та тих, кого вона вважає своїми.

- по-третє, відчувається ставлення нової влади до України та її населення, як до приватизованої нею власності, що проявляється у захопленні державних об’єктів, майна, родовищ тощо, приватними компаніями, власниками яких є або безпосередньо самі можновладці, або їхнє найближче оточення, які, не ховаючись, використовують надані їм державні повноваження для самозбагачення шляхом заволодіння державним, тобто загальнонародним майном. Так вже сталося з Луганськтепловозом, Маріупольським металургійним заводом ім. Ілліча, Чорноморським шельфом газовидобутку, одинадцятьома мільярдами кубічних метрів газу і багато чого іншого, а далі буде… Тобто розквітає, з’являючись з небуття, політична корупція в неосяжних обсягах;

- по-четверте, свідомо чи ні, основна провладна політична сила в адміністративно-силовий спосіб, порушуючи всі законодавчі норми, відсторонює від управління державою поголовно всіх, хто не є членами Партії регіонів та партій-сателітів. В органах вищих ешелонів влади змінено всіх посадовців аж до прибиральниць. Така сама хвиля поширюється по місцевих органах влади, коли голови президентської адміністрації викликають посадовців і відверто пропонують або вступити до Партії регіонів, або звільнитися, тобто здійснюється свідоме і грубе порушення чинного законодавства, що забороняє дискримінацію за політичними уподобаннями чи партійною ознакою.

Але саме в такий спосіб вибудовується так звана владна вертикаль та здобувається «стабільність». І можна не сумніватися, що ті ж самі методи незабаром будуть застосовані відносно інших посадовців та працівників державних установ і підприємств – лікарів, вчителів, директорів шкіл і дитсадочків, ректорів вузів, а згодом і директорів підприємств незалежно від форм власності  і так до тих же прибиральниць;

- по-п’яте, все чіткіше з’ясовується, що Партія регіонів «в’їхала» у владу на суцільній брехні. Це стосується не тільки нахабних фальсифікацій, силового тиску, інтриг, інсинуацій, маніпулювань свідомістю та підкупів на виборах під гучні заяви про їх чесність і прозорість, а й таких моментів:

  • під час перебування в опозиції ПР стверджувала, що має розроблені програмні документи, за якими після їхньої перемоги економіка країни  розвиватиметься, як на дріжджах, а стандарти життя стануть майже європейськими. Янукович навіть конкретно зобов’язався вивести Україну в першу двадцятку світу. Але, вдершись до влади, регіонали тільки-но почали якісь  розробки за цими напрямками, та. не маючи власного потенціалу, перетягнули на свій бік фахівців з Блоку Юлії Тимошенко, де за їх передвиборною пропагандистською риторикою професіоналів не було. А де ж їхні професіонали? Чому за допомогою Тігіпка, що також позиціонував під час виборів себе як реформатор, ми отримали поспіхом зліплені фоліанти каламбурів на різні теми, які не витримують жодної критики депутатів, мають багатотисячні зауваження і поправки, вже й сам Тігіпко зізнається, що надав до парламенту чорновий варіант, тобто халтуру у вигляді проекту податкового кодексу, але «правляча коаліція» все це відкидає і протягує будь-яку писанину, аби продемонструвати чергову «перемогу». А як же завтра жити з цим? Невже як з бюджетом, який таким же чином протягнули силоміць, а потім Янукович вимагав його переробити, коли й двох місяців не минуло від часу його прийняття. І таки протягнули секвестр бюджету через парламент, дякуючи тушкам, але і в такому вигляді Уряд Азарова його не виконує вже сьогодні.
  • Слід нагадати, що у виступі Азарова з трибуни Верховної Ради України під час його затвердження на посаді Прем’єр-міністра, окрім бруду і образ на адресу своїх попередників народні депутати України, слухачі та глядачі, які спостерігали за цим виступом, нічого не почули. За його твердженнями попередній Уряд усе геть розікрав і в державі мовляв не залишив навіть ламаної копійки, а кредити МВФ пішли на виборчу кампанію Тимошенко Ю.В. Така позиція і гучна заява кандидата на пост Голови Уряду підігрівалися у свідомості громадян заздалегідь. Ющенко розповідав про офшорні зони, інші   найманці   Партії   регіонів – про   30   кримінальних   справ,   що   порушено   відносно Ю.В. Тимошенко тощо. Що ж виявилося насправді?

Побувши на посту Прем’єр-міністра менше 10 днів, Азаров розраховується за газ з Росією, без затримок виплатив зарплати, пенсії, стипендії та інші соціальні видатки, знайшов ніким не витрачені кредити від МВФ, що були отримані попереднім Урядом. Ющенко та інші підбріхувачі ПР разом з ним зникли з політичної арени без коментарів. Хотілося б сподіватися, що назавжди. Всіх нас знову пошили в дурні й ми гадаємо звідки Азаров узяв гроші? Де ж ті смажені факти по 30-ти кримінальних справах щодо Тимошенко? Щоб витримати реноме влада витягнула на світ Божий брехню багаторічної давнини, сфабриковану ще за вказівками Кучми та згодом вщент спростовану судами усіх інстанцій, і запросила Тимошенко Ю.В. на допит до ГПУ. Це була ще й спроба створити черговий інформаційний привід чорного піару та одночасно дізнатися як зреагують громадяни, якщо, наприклад, треба буде нейтралізувати незручного лідера опозиції під час виборчих кампаній. З цього вийшло ніщо.

  • Тоді влада вдається до примітивного шантажу, заарештувавши і заточивши у в’язниці екс-голову Державної митної служби України А. Макаренка, який виконав особисте розпорядження Прем’єр-міністра України Тимошенко Ю.В. та Першого віце-прем’єр-міністра України Турчинова О.В. щодо розмитнення і передачі державі 11 млрд. м3 газу, вкраденого приватною фірмою Фірташа-Хорошковського під загальним кришуванням Януковича та  пильним захистом Ющенка.

Пізніше було висунуте звинувачення проти заступника Голови державної компанії «Нафтогаз-Україна» Ігоря Діденка, якого теж безпідставно кинули до в’язниці.

Далі почалося полювання на інших членів Уряду Ю.В. Тимошенко. Вже висунуто якісь незрозумілі звинувачення екс-міністру економіки Богдану Данилишину та здійснюються всі заходи кишенькових правоохоронців, щоб і його посадити за грати. На жаль, це не край.

Будь-якій розумній людині зрозуміло, що в даному випадку влада Януковича  діє методами терористів – вона бере у заручники іменитих прихильників свого головного опонента Ю.В. Тимошенко, щоб у такий гидотний спосіб мати можливість опосередкованого а у крайньому випадку і прямого впливу на неї і, таким чином, не дати їй можливості під час виборчої кампанії у місцеві органи влади їздити по регіонах і доводити до відома громадян України про наведені тут факти і про багато чого іншого.

  • Не можна оминути увагою і майбутню виборчу кампанію до місцевих, сільських і селищних рад, коли, декларуючи демократичні підходи, чинна влада ретельно слідкує за кожним рухом опонентів і у будь-який спосіб блокує їхню діяльність, протиправно і протизаконно перешкоджає здійсненню права громадян вільно обирати чи бути обраним. Підступні дії влади в цьому напрямку виявляються в протизаконному втручанні у статутну діяльність політичних партій і громадських організацій; у погрозах і залякуваннях громадян, зокрема шляхом рейдерських захоплень офісів та втягуванням у судову тяганину тих, хто виходить на контакт з опонентами у примусовому залученні до лав ПР а депутатів всіх рівнів до коаліції з нею під острахом втрати роботи, бізнесу тощо. І все це на додаток до щойно зміненого законодавства, сутність якого нагадує інструкцію як у виборчих перегонах надати Партії регіонів максимум преференцій.
  • Суцільна вакханалія відбувається на газовому ринку. Із джерел масової інформації відомо, що до залучення посередника «РосУкрЕнерго» розрахунок Росії з Україною за транзит газу складав близько  20 млрд.  м3 газу, що замикався в Україні, а після – близько 8. То чи не здається читачеві, що різниця між цими показниками дуже нагадує ті спірні 11 млрд., які нібито закупила компанія «РосУкрЕнерго» у «Газпрома» для подальшого експорту і яку ніби то протиправно було вилучено Урядом Тимошенко на користь держави?

Чи не проглядається у цьому особиста зацікавленість Януковича і Ющенка, які палко відстоювали інтереси компанії «РосУкрЕнерго», коли Ю.Тимошенко прибирала її з ринку? Але ніхто з них та їхніх плічників не міг пояснити власні твердження щодо того чому лише за умов наявності посередника ціна на газ нібито зменшується? І це ще не всі нісенітниці.

  • Пройшли лише лічені місяці з дня підписання ганебної Харківської угоди з Росією, за якою декларувалася знижена  ціна на російський газ під гучні запевнення про незмінність тарифів для населення. А що сьогодні? – Відомо всім, або буде відомо і свідомо, коли наші громадяни отримають квитанції на оплату комунальних послуг. А як що розібратися – то чому? Адже Україна видобуває близько 21 млрд.  м3 на рік власного газу, вартість якого у десять  разів менша за російський, і тому постає питання: чому непрофесійний Уряд Ю.В.Тимошенко  спромігся використати цей ресурс, щоб не підвищувати комунальні тарифи, а нинішній  «професійний» – ні? До того ж на такі запитання ніхто твердо не відповідає, оскільки відповідь може бути тільки одна, газ внутрішнього видобутку краще експортувати за світовими цінами для власного збагачення, а населенню вигідніше втюхувати дорогий російський газ – звідси і безальтернативне підвищення комунальних тарифів. Є ще й додаткові газові оборудки на користь можновладців. Не дарма  всі причетні до цього корита перші особи держави весь час намагаються збільшити обсяги російського газу, що надходить в Україну, бо реекспорт надлишків дає неабиякі тіньові доходи деяким високоповажним особам.
  • Окрема розмова про стосунки з МВФ. Скільки галасу було, коли Уряд Ю.В. Тимошенко успішно вирішував ці питання? Її звинувачували в тому, що вона заганяє державу у борги на декілька  поколінь наперед, здійснює політику проїдання, компенсуючи дефіцит бюджету за рахунок запозичень тощо. Але прийшовши до влади, одним з перших і найважливіших для економіки заходів Януковича стали чомусь саме кредити МВФ ще й у підвищеному обсязі та покладання на них надії стабільності економіки шляхом компенсації дефіциту бюджету. Більше того, одностайно діюча нині команда псевдореформаторів визнає ці кредити єдиним рятівником економічної ситуації.
  • У засобах масової інформації майже  щодня  декларується підвищення економічних показників що ніяк не кореспондується з неухильним підвищенням цін, а тепер і тарифів, ростом заборгованості по соціальних виплатах та інших захищених статтях.
  • Висловлюватися щодо усіх цих питань практично неможливо, оскільки будь-які видавництва або засоби масової інформації незалежно від форми власності, що дозволили собі публікацію або розголос інформації всупереч правлячої еліти, піддаються щонайменше кадровим екзекуціям чи закриваються зовсім. При цьому гарант «дивується» зауваженням міжнародних комісій і діячів з приводу утисків свободи слова в Україні.

От таким  чином зараз будується Україна для людей.  Для яких?

 

Народний депутат України                                                                              О. Тищенко

 

Біографія

Статистика