«Прозріння» Феміди».

Головною метою Януковичевих реформ стало «прозріння Феміди» і те, що мети досягнуто. Сьогодні складається стійке враження, що вона не тільки прозріла, а ще й вступила у Партію регіонів.

Проведення судової реформи та перетасування Януковичем колоди правоохоронних органів вздовж і впоперек відзначилося безмежним імунітетом вседозволеності і недоторканості можновладців та наближених до них або кришуємих ними (а це увесь злочинний світ держави). Тепер ми існуємо нібито у задзеркаллі, коли не суспільство веде боротьбу із злочинністю, а, навпаки, злочинці безкарно полюють на законослухняних українців.

Для себе влада встановила багатосходинкові запобіжники уникнення відповідальності за скоєне. Це і декриміналізація економічних злочинів та шахрайства, і заказушне рішення Конституційного суду про незаконність з’ясувань і оприлюднень їхніх статків, отриманих невідомим шляхом, і втаємничення «угод», укладених ними на фактично вкрадене у держави та її громадян, і дозвіл маніпулювати бюджетними видатками на власний розсуд, і практичне знищення переліку стратегічних об’єктів, що раніше не підлягали приватизації, і їх наступна прихватизація та багато чого іншого.

При цьому, сьогоднішня бандократія діє з далекоглядним задумом, адже навіть при зміні влади на демократичну, а це обов’язково станеться, не буде юридичних підстав притягнути до відповідальності цих ненажерливих любителів збагатитися за рахунок зубожіння цілого народу, розбазарювання ресурсного потенціалу держави, втрати нею незалежності аж до повної руйнації державності, бо закон зворотної сили не має, а їхні антидержавні злочини будуть заздалегідь виправданими, оскільки на час їх скоєння вони злочинами не були.

Окрім того, сьогоднішні «хазяїни життя» готують для себе «запасні аеродроми» та відповідні схеми збереження статків. Поки Європа і Америка розмірковують над застосуванням санкцій проти української олігархічної диктатури, її очільники ґрунтовно готують надійні схованки, хоч можливостей для цього стає все менше. Падіння диктаторських режимів, схожих з тим, що       тільки-но починає розбудовувати Янукович, більш ніж напружені відносини з Росією, що завжди була надійним пристанищем для руйнівних сил України, створюють неабиякі проблеми.

Для всіх інших, хто не входить до їхнього клану і не потрапив у їхнє рабство – підходи діаметрально протилежні.

Своїх опонентів опозиціонерів влада безпідставно тримає за ґратами і робить все, щоб ніколи не випускати їх звідти за будь-яких підстав, з остраху втратити контроль над їхньою діяльністю, що за відсутністю такого «патронату» значно пришвидшить руйнацію панування бандитського режиму.

Немає сьогодні сумніву, що, якщо б хтось із них зламався, перейшов до їхнього табору або визнав свою «провину» і попросив би прощення, пообіцявши ніколи не займатися політикою, всі проблеми Януковича щодо неможливості «втручання» в роботу правоохоронних органів зникли б миттєво, і саме на це він розраховував. Однак Янукович облажався і загнав себе у глухий кут. Склалася ситуація у міжнародних стосунках, коли його не сприйматимуть як главу держави у цивілізованому світі і буде він вимушено невиїзним, оскільки ніхто і нікуди його запрошувати надалі не буде, та і на його запрошення надходитимуть дипломатичні відмови.

Немає сумнівів, що у подальшому він не отримає жодного запрошення відвідати будь-які форуми, саміти та інші формати зустрічей і навіть з дружнім візитом його тепер ніде не чекатимуть.

Його поведінка під час останньої поїздки у Давос продемонструвала розпач і роздратованість тією неповагою, яку відносно нього продемонстрували всі учасники форуму. Але висновки зроблено ним у звичайний печерний спосіб – проігноровано резолюцію ПАРЕ щодо України, незважаючи на передбачені нею санкції у разі невиконання рекомендацій уповноважених представників майже 50 країн цивілізованого світу.

А це вже прямий шлях до повної міжнародної ізоляції, тієї ганебної прірви, до якої Янукович тягне усю державу.

Переважна більшість наших громадян вкотре безмовно ковтає чергову пігулку політики регіоналів, хоча і активно розмірковує над наслідками свого вибору, але не дуже замислюється над тим, до чого скочується наша держава. А вона скочується до посилення диктатури. Хоч вже майже 30% громадян допускають можливість їх кримінального переслідування за нелояльність до режиму під виглядом криміналу, у фабрикації якого приспішники Януковича можуть посперечатися зі сталінським режимом, але сприймають ще поки як примару, не відчуваючи за собою будь-якої провини. І дарма… Якщо згадати часи сталінських репресій, то НКВС заарештовувало ні в чому невинних людей зненацька, як правило, вночі, і ті, кого виводили з дому, нічого не розуміючи, заспокоювали родину, мовляв, це якесь непорозуміння і як тільки все з’ясується він (вона) повернеться. Але не поверталися… Їх гнобили у таборах за ґратами (як зараз гноблять лідерів опозиції), катували і розстрілювали або в інший спосіб доводили до смерті мільйонами, одночасно знищуючи родини, що залишилися на «волі» та перетворюючи нащадків у другорядних людей, для яких негласно було закрито усі життєві шляхи. Реабілітували потім, при іншій владі, а що з того, коли все втрачене, а доля зламана? Так було і з моїм батьком, з моєю родиною і зі мною, тому я знаю, про що говорю.

Згадайте люди ті часи та зрозумійте, що зараз вони повертаються, якщо рішуче це не зупинити. І якщо масова активність зараз невеличка, то кожен розумний громадянин на своєму місці має підточувати підвалини цього тоталітарного режиму – не дозволяти себе обдурити у масовому порядку. Не владу і не опозицію треба зараз відстоювати – перш за все себе, шановні.

Куди ми сьогодні йдемо, якщо так звана правоохоронна система, перетворена у відверто репресивну зграю за часів Януковича, працює за подвійними стандартами, бо «Феміда» нині прозріла і дивиться йому в рот та на його жести на кшталт «чечет нечечет». Всі це бачать, а він у дурку грає і немає, мовляв, у демократичній державі впливу Президента на правосуддя… От як би так було – то питання: «А судді хто?» миттєво отримало б адекватну відповідь. Надалі не варто втомлювати читача додатковими роз’яснюваннями. Найкращими ілюстраціями будуть конкретні приклади з поточного кримінального життя внаслідок моїх власних намагань дізнатися на офіційному рівні позицію влади через депутатські звернення та запити:

-   на мої неодноразові депутатські звернення до Генерального прокурора України Пшонки В.П. з проханням притягнути до кримінальної відповідальності слідчого з особливо важливих питань Горбатюка С.В. за свідоме розповсюдження ним неправдивої інформації по всіх каналах телебачення, інших ЗМІ та по багатьох Інтернет-сайтах щодо витрачання «Кіотських» грошей урядом Тимошенко Ю.В. з беззаперечними моїми доказами факту дезінформації отримано відповідь не тільки про відсутність складу злочину, але й з нагадуванням про неприпустимість мого як народного депутата України втручання у слідчі дії…

Виходить, якщо це владі потрібно, то факти можуть перекручуватися, фальсифікуватися, розповсюджуватися безкарно і в таких випадках законодавство не діє. Точніше воно діє, але тільки відносно мене, хоч я нічого не порушував, адже вмотивоване викриття брехні і акцентування на цьому уваги вищого наглядового органу держави за визначенням не може вважатися якимось порушенням;

-   направивши декілька депутатських звернень і запитів до КМУ; ГПУ; СБУ; АП щодо невиправданого стрибка цін на гречку на початку 2011р. з проханням перевірити факти та порушити кримінальні справи проти винних у цьому осіб з посиланням на конкретні публікації про контрабанду 20 тис. тонн та інші махінації у великих масштабах, я отримав дуже незрозумілі, неконкретні і заплутані відповіді. А кінцева відповідь від СБУ засвідчила про те, що факти не підтвердилися. Але дивним чином за декілька місяців ситуація різко виправилася – і ціни знизилися, і гречки стало вдосталь, навіть закуплена в Китаї виявилася зайвою та й такою, що не скористалася попитом у населення внаслідок невідповідної якості. Що це? Збіг чи приховане реагування на наведені мною факти? Але у будь-якому випадку винних не виявлено, бо, мабуть, свої…

-   рік тому я звернувся до Генерального прокурора України та до Президента з проханням вивчити ситуацію щодо безпідставної і штучної девальвації гривні у 2008 році та порушення кримінальної справи проти винних осіб. Отримані мною відповіді свідчили про те, що все відбувається у межах закону. Звичайно Ющенка і його підручного Стельмаха ніхто чіпати не збирається на відзнаку вдячності за подаровану владу. Стельмаха невдовзі замінили Арбузовим, але зовсім з інших міркувань. За махінації з валютою в особливо великих розмірах (а це десятки мільярдів євро та доларів, вкрадених у громадян) ніхто відповідальності не поніс;

-   про законність придбання нових літаків і персональних гвинтокрилів для Януковича було офіційне звернення і до нього безпосередньо, і до Кабінету Міністрів України, і до Генерального прокурора України, і до СБУ, і до МВС, на що ці інстанції пересилали мої звернення один до одного, робили (або не робили) чисельні нібито перевірки і врешті замовкли, не надавши конкретних відповідей з приводу власних зловживань;

-   на мої офіційні звернення щодо створення атмосфери поборів та хабарництва у митному просторі України, підкріплених конкретними публікаціями з визначенням їхніх авторів на адресу КМУ, ГПУ, СБУ від останніх отримано відповіді про необхідність проведення додаткових перевірок ще у квітні 2011р., але й по сьогодні віз нині там…

-   на мої офіційні звернення до тих же КМУ, ГПУ, СБУ щодо прохання перевірити факти ознак корупції у державному аграрному фонді також отримано відписки з посиланням на необхідність додаткових перевірок та нібито недосконалість законодавчої бази;

-   на моє офіційне звернення ще у травні 2011р. до Генерального прокурора України Пшонки В.П. з приводу незаконного розграбування земельного фонду села Софіївської Борщагівки Києво-Святошинського району Київської області з доданням повного комплекту протизаконних рішень сільради отримано відповідь про необхідність здійснення додаткової перевірки, яка також триває й досі, незважаючи на систематичні пікети та інші масові заходи селян.

Таких прикладів, коли влада уникає встановлення істини на законодавчому рівні, безліч, і це вже не випадок, а налагоджений стиль, що небезпідставно породжує підозри, що увесь цей безлад відбувається в нашій країні за безпосередньою участю, або за мовчазною згодою влади. Такі підозри підсилюються ще і фактами покриття владою беззаперечних злочинів, як то:

-                        привласнення Януковичем Міжгір’я;

-                        кришування мажорів шляхом винесення вироків, що їх виправдовують,                            за встановлені судом тяжкі кримінальні злочини;

-                        зухвале розкрадання можновладцями державної, комунальної власності                          та ресурсів, що належать громадам, зокрема маніпуляції із землею;

-                        корупція у вищих ешелонах влади, особливо у газовій сфері;

-                        порушення екології та доступу до берегів водоймищ місцевим жителям                            незаконною забудовою можновладцями;

-                        порушення Конституційних прав громадян;

-                        махінації з бюджетом;

-                        фальсифікації і фабрикації документів, упередженого судочинства.

За наявністю таких фактів неможливо не зрозуміти, що однією з основних мотивацій утримання Луценка Ю.В. за ґратами є його висловлювання з трибуни Верховної Ради України про те, що за час його роботи на посаді Міністра внутрішніх справ України було розкрито більше 3500 кримінальних справ, з яких прокуратура довела до суду тільки 26, а суди, в свою чергу прийняли остаточне рішення лише по 8-ми. Схоже, що розголошення такої інформації було одним із реальних (невигаданих) приводів для його ізоляції, адже в іншому випадку розвиток подій для правоохоронних органів, що завжди обслуговували Партію регіонів, могли набути неочікуваного для бандократії розвитку. Щоб не було витоку іншої небезпечною для неї інформації, захопивши владу, вони зважили за краще тримати Луценка Ю.В. за ґратами, що й роблять. Все інше, слідчі дії, сотні свідків, видимість судочинства і тому подібне – антураж. Переконливішим доказом цього є наведена вище байдужість сьогоднішніх правоохоронних органів до найжорстокіших злочинів, очевидних мільярдних збитків, що наносяться державі, усвідомлених замахів на національну безпеку і державні інтереси, натомість Луценка Ю.В. другий рік поспіль катують за підозрою у нецільовому використанні менш як надуманому мільйону гривень та витрачають сотні мільйонів з державного бюджету на відшукування хоч будь-якого компромату на нього.

Справа Ю.В. Тимошенко виглядає ще кумеднішою. Продовжуючи наперсткову гру, на інше Янукович виявився нездатним, він не зміг зробити цю справу предметом торгу, балансуючи у міжнародних переговорах з Росією і ЄС, і нічого не отримав, окрім огиди і повної втрати елементарної поваги у середовищі керівництва цивілізованих держав світу.

Хапаючись за останню соломинку, він вчергове нахабно бреше, дивлячись в очі поважним світовим лідерам, що, мовляв, дуже вболіває за події стосовно    Ю.В. Тимошенко (ніби не він особисто все це накоїв) і готовий навіть ініціювати зміни до законодавства України, якщо у чинному правовому полі буде неможливим надати їй медичну допомогу іноземних лікарів.

Але, щось схоже вони від нього вже чули. Слід згадати його особисті обіцянки ще півроку тому декриміналізувати статтю 365 Кримінального кодексу України сталінських часів, за якою безпідставно засуджено Тимошенко Ю.В., але фактично надав завдання своїй більшості у Верховній Раді України декриміналізувати інші статті – про шахрайство і грабіжницькі дії, – що й було зроблене. Але ж навіть не в цьому справа, бо Ю.В. Тимошенко не має потреби у зміні спеціального для неї (а Янукович саме такий меседж нав’язує світовим лідерам і своїм прихильникам в Україні), для неї потрібне об’єктивне судочинство, де не було б місця фальсифікаціям, нерівності сторін обвинувачення і захисту, щоб були додержані норми чинного законодавства і Конституції України, гарантом якої сьогодні і має бути, але не є Янукович. Дивним і прикрим є те, що він або не розуміє цього, або робить вигляд, що не розуміє, посилаючись на неприпустимість втручання в діяльність правоохоронних органів. Чи, можливо, не розуміти, що будь-хто в державі, зокрема посадовці та працівники правоохоронних органів не можуть за будь-яких обставин допускати свавілля, порушення законодавства та норм поведінки? Адже від нього потрібно тільки одне – тримання у правових рамках будь-якої державної інституції, чого він не тільки не робить, а, навпаки, примушує робити ці порушення. До якої думки в цих умовах можуть дійти глави держав ЄС та США? – Президент України Янукович є людиною неадекватною, брехливою та ненадійною, з якою не слід мати будь-яку справу. Все правильно, але, на жаль, і уся держава, при цьому, летить з ним у прірву небуття…

 

Народний депутат України                                                             О.Тищенко

 

Біографія

Статистика