Майстер-клас із затятих фальсифікацій. (Кузьмін вважає себе ключовим гравцем, будучи пішаком у шахових розкладах Януковича)

Тільки-но 28.05.13 року мною викладено на власному офіційному сайті: http://tyschenko.com.ua статтю, яку закінчено фразою: «Маємо спостерігати черговий фарс влади Януковича у протистоянні здоровому глузду, ознаками чого буде різке підвищення активності виконавців найганебнішого політичного замовлення», як того ж дня в мережі Інтернет з’явилося продовження цілеспрямованого паплюження Ю.В. Тимошенко вустами головного повіреного Януковича з цих питань – першого заступника Генерального прокурора України пана Кузьміна в його інтерв’ю журналісту Максиму Камєнєву (адреса посилання: http://forbes.ua/nation/1352876-renat-kuzmin-viktora-yanukovicha-hoteli-obvinit-v-ubijstve-shcherbanya).

Перш за все Кузьмін не надав конкретної відповіді на питання журналіста «Хто конкретно з американських чиновників заважає йому працювати у США?» Кузьмін лише посилається на те, що він все це докладно виклав у своєму листі до Обами. А хто він такий (Кузьмін) для Обами? Адже офіційне спілкування з президентом іншої держави посадової особи, державного службовця, яким є Кузьмін, не передбачено ані українським законодавством, ані міжнародними нормами, бо це прерогатива виключно Міністерства закордонних справ і голови держави.

Звідси напрошується висновок, що листи Кузьміна Обамі (відкриті і не дуже), яких він писав декілька (і всі стосовно Тимошенко), є дешевим відволікаючим маневром, тобто фактом, яким можна скористатися у пропагандистських цілях (що він і робить), знаючи наперед, що жодного реагування американської сторони на цю маячню не може бути за визначенням. В той же час саме така ситуація надає професійному фальсифікатору можливість розпускати чутки про небажання американської сторони іти назустріч українському «правосуддю».

Дарма кореспондент не звернув на це увагу і не поставив Кузміну відповідних запитань. Цікавою була б його відповідь.

Дивує і нерозуміння Кузьміним, з яких причин йому не дозволяють працювати у США (нагадаємо, що США анулювало візу цьому суб’єкту і не поновлює вже протягом тривалого часу, незважаючи на багаторазові подання ним документів до відповідного посольства). Адже причини очевидні і лежать на поверхні, бо пан Кузьмін, за його ж інформацією, неодноразово (зловживаючи своїм посадовим становищем), порушував міжнародні норми на території США, намагаючись здійснювати слідчі дії і неофіційний збір інформації, яка б компрометувала Ю.В Тимошенко, зокрема шляхом намагань допитати у тіньовий спосіб Мельниченка, Кириченка й Лазаренка, не маючи відповідних дипломатичних дозволів і акредитації.

Маю нагадати, що працівники держорганів для виконання службових обов'язків за кордоном мають отримувати іншу категорію віз – А1, для чого, що стосується в тому числі США, держава Україна повинна отримати відповідну дипломатичну ноту по дипломатичних каналах, яка може бути спрямована до МЗС України лише через уповноваженого дипломатичного кур’єра, чого у Кузьміна жодного разу й близько не було, тож його вояжі (доречі, за державний кошт) мали статус приватних поїздок, але він, крім того, неодноразово намагався зібрати представницьку аудиторію з метою переконань державних діячів США у «правдивості» й «об’єктивності» сфабрикованих ним матеріалів стосовно Ю.В. Тимошенко та інших опозиційних лідерів.

Не останню роль у відмові Кузьміну щодо належної  гостинності у США відіграла і його, м’яко кажучи, некоректна поведінка на міжнародних зустрічах (маємо відповідні коментарі учасників) тай зухвале нехтування міжнародними нормами у його одноосібному листуванні з держдепом та Президентом США, які не розуміють, яким чином Кузьмін має можливість перебирати на себе повноваження МЗС і керівництва держави. В головах цивілізованого світу не вкладається, як така людина може обіймати державну посаду і про що з нею можна говорити. Але потурання з боку Генерального прокурора і гробове мовчання гаранта свідчать про узгодженість стосовно подібних авантюр.

Далі Кузьмін розповідає про діяльність «лобістської компанії» Ю.В. Тимошенко у США, про яку йому буцімто розповідав Мельниченко. Виникає питання: «А хто такий Мельниченко у США? Він що шпигун-розвідник, засланий особисто Кузьміним? Хто із серйозних високопосадовців США, нехай і колишніх, і за які пряники зливав би інформацію тимчасовому вигнанцю з України, який переховувався у США від того ж Кузьміна? Бо коли це було потрібно Януковичу, Кузьмін так само полював на Мельниченка, як зараз полює на Тимошенко, а згодом раптово чомусь втратив інтерес до переслідувань Мельниченка, і сталося це саме після отримання від останнього бажаної компрометуючої інформації стосовно Ю.В. Тимошенко». Невже випадковість?

Тут варто нагадати, що відповідно до статті 114 Кримінального кодексу України, передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою без громадянства, - караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років. Стаття 114 КК України носить назву «Шпигунство». Натомість наші комівояжери обурюються на США за те, що їм заважають чинити злочини на території іноземної держави. Дикунство якесь!

Виникає й інше питання: «Якщо навіть справді Кузьмін отримав таку інформацію від Мельниченка, то де гарантії щодо її достовірності?». Адже для Мельниченка в його стані є природнім вішати локшину на вуха чи визначати дійсною і підтверджувати сфабриковану тим же Кузьміним інформацію заради зменшення тиску на себе особисто, що і сталося, та врешті дозволило Мельниченку безперешкодно повернутися в Україну.

Непереконливість тверджень Кузьміна про існування у США «лобістської компанії» Тимошенко Ю.В. полягає ще і в тому, що Кузьмін не називає кореспондентові конкретних імен високопосадовців США, які йому нібито назвав Мельниченко. Не здогадуєтеся чому? Тому що цих імен фактично не існує, а посилання на будь-які для переконливості загрожує міжнародним скандалом, до якого Кузьмін вже майже доводив стосунки з США, стверджуючи про намагання «декого» нібито його заарештувати, та навіть фізично знищити за завданням ФБР, і знову ж таки спирався у цих твердженнях на доноси Мельниченка.

Виникає підозра, що Кузьмін із Мельниченком, які потрібні США суто по Висоцькому, затіяли взаємовигідну гру, щоб наділити одне одного міжнародною значущістю на примітивній брехні, фабрикаціях і фальсифікаціях. Окрім того, байки про наявність «лобістських компаній» і не тільки у США, а й в інших державах (ми ще до Чехії дійдемо) відкривають Кузьміну можливість торочити про політику таких держав, спрямовану проти «святого» Януковича, тільки-но хоч одна людина в цій державі висловиться на захист Ю.В. Тимошенко. Чим не майстер-клас? Але куди він веде українську державу? Невже в обійми Європи і цивілізованого світу? Навряд чи.

Януковича весь час дратує той факт, що його посадовці не здатні переконливо довести світовій спільноті, і навіть громадянам України, справедливість звинувачень та засудження Ю.В. Тимошенко (більше 80 % не вважають її винною), в тому числі внаслідок того, що члени і прихильники, очолюваної нею партії «ВО «Батьківщина», де б вони не знаходилися, легко і аргументовано доводять свою позицію на її захист.

Не маючи змоги щось змінити у цьому розкладі, влада Януковича традиційно застосовує силу і відверту брехню.

Всіх, у кого виходить краще, ніж у Кузьміна, стосовно переконань громадськості і міжнародної спільноти, влада намагається інформаційно дискредитувати або застосувати юридичні санкції. Теж саме і по Чехії. Не маючи можливості дістатися своїми брудними руками до чоловіка Ю.В. Тимошенко, виставляє його як організатора «лобістської компанії» Ю.В. Тимошенко в Чехії, маніпулюючи знову ж таки елементарними поняттями. Адже в нашій країні немає такого юридичного терміну та законодавчого врегулювання лобізму. Виходить, за Кузьміним достатньо, щоб він або такий, як він, визнали якісь дії чи думки лобізмом і це вже погано і навіть злочинно, в тому числі на міжнародному рівні. Відчуваєте маніпуляції свідомістю від затятого фальсифікатора?

Особливо цікавою є відповідь Кузьміна на питання кореспондента про можливість звинувачень Президента Януковича в організації вбивства Євгена Щербаня.

Кузьмін одразу дає зрозуміти, що про це і думати грішно. Наводить якусь незрозумілу інформацію, що звинувачення Януковича нібито входило в плани осіб, які отримали політичний притулок у Чехії, посилаючись при цьому знову ж таки на всюдисущого Мельниченка (Зорге відпочиває, особливо зважаючи на його твердження, що Березовський живий). Спробуємо детальніше розібратися у цій оприлюдненій ним інформації.

Щоб освіжити в пам’яті засоби і потужність тиску ГПУ на Мельниченка протягом 10-ти років, маю надати бажаючим адресу посилання на статтю у виданні BBC Ukraine: «Who is mr. Мельниченко?» (адреса посилання: http://www.bbc.co.uk/ukrainian/ukraine_in_russian/2012/10/121025_ru_s_melnychenko_chronology.shtml), тоді стане зрозумілим, чому ця людина так затято співпрацює зі своїми гнобителями. У який спосіб і якими методами, то інша справа… Стосовно ж можливої причетності Януковича до вбивства Є. Щербаня, так це аж ніяк не тягне на «винахід» щойно сформованої у Чехії групи зацікавлених особистостей, які отримали там притулок трохи більше року тому.

Доволі змістовну підборку фактичного матеріалу з цього питання викладено у журналістському розслідуванні Тетяни Чорновіл під назвою «Вбивство Щербаня – Донецька вендета», опублікованого Інтернет ресурсом «Цензор.нет» 04.02.13 року. Адреса посилання: http://censor.net.ua/resonance/231931/ubiyistvo_scherbanya_donetskaya_vendetta.

Зважаємо на те, що Тетяна Чорновіл не є прихильницею Ю.В. Тимошенко і жодним чином не помічена у зв’язках з нею чи її оточенням, але саме вона узагальнила усі розкриті нею взаємозв’язки «паханів» Донецької мафії 90-х років та їх криваві взаємостосунки, що мають безпосереднє відношення в тому числі і до загибелі Є. Щербаня.

За законом жанру ці матеріали мали б бути принаймні досліджені в ході слідчих дій, але ГПУ все це відкидає, не вважаючи вартим уваги. Дивно, чи не так? Але не для Кузьміна, який про це навіть не згадує, хоч добре обізнаний у наведеному фактажі, бо, будучи народним депутатом України попереднього VI скликання ВРУ, автор цієї статті неодноразово офіційно звертався до Генеральної прокуратури України і навіть подавав депутатські запити:

1)                 № 11/10-572 від 22.04.2011 року щодо неналежного розгляду трьох депутатських звернень стосовно розповсюдження неправдивої інформації через засоби масової інформації та в мережі Інтернет слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Сергієм Горбатюком щодо змісту Постанови про притягнення в якості обвинувачуваної Юлії Тимошенко;

2)                 № 11/10-903 від 03.06.2011 року щодо неправомірної та безпідставної політичної дискредитації лідера опозиційної партії «ВО «Батьківщина» Юлії Тимошенко Генеральним прокурором України Віктором Пшонкою, недопущення незаконної бездіяльності Генеральної прокуратури при розгляді звернень та необхідності неухильного дотримання законності та конституційних прав і свобод громадян у ході порушеного проти Юлії Тимошенко політичного переслідування;

3)                 № 11/10-121 від 02.10.2012 року стосовно притягнення до відповідальності посадових осіб державної влади за порушення презумпції невинуватості, безпідставні обвинувачення та дезінформацію суспільства щодо причетності Тимошенко Ю.В. до вбивства Євгена Щербаня.

Та окрім формальних відписок заступників Генерального прокурора України (відповіді Генеральної прокуратури України: №15-33826-12 від 29.10.2012р.; №17/2-17631 від 10.05.2011р.; №17/2-36250-11 від 25(17).06.2011р.;) на ці депутатські запити отримував і запевнення про долучення відповідних матеріалів до кримінальної справи стосовно вбивства Є. Щербаня, але в подальшому, в ході судових засідань по цій справі, «на успішне» завершення яких натякає Кузьмін, так і не дочекався допитів свідків та інших фігурантів, згаданих у цих матеріалах.

Між тим, згідно з вимогами статті 387 Кримінального кодексу України, за розголошення даних досудового слідства або дізнання, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником органу дізнання, оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи брала ця особа безпосередньо участь у досудовому слідстві чи дізнанні, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність, передбачається кримінальна відповідальність.

Розголошення даних досудового слідства чи дізнання утворює склад злочину, передбачений частиною другою статті 387 КК України, за умови, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність. До даних, розголошення яких ганьбить людину, принижує її честь і гідність, можна віднести дані про неї, про її дії або про дії, вчинені щодо неї, які вона бажає зберегти у таємниці і розголошення яких підриває її авторитет, зачіпає почуття самоповаги, компрометує її. За вчинення такого злочину можуть нести відповідальність суддя, прокурор, слідчий, працівник органу дізнання, оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи брали вони безпосередню участь у досудовому слідстві або дізнанні.

Варто також зазначити, що Закон України "Про прокуратуру" чітко регламентує спрямованість діяльності органів прокуратури на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами  соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина (стаття 4). Працівники прокуратури зобов'язані вживати заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлювати порушені права і притягувати у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення (стаття 6).

Але органи прокуратури, як і особисто гарант, систематично демонструють правовий нігілізм та неповагу до законів і Конституції України, натомість стають затятими законниками, якщо навіть дріб’язкове порушення стосується їх опонентів. Так само і в цьому випадку не допомогло і додаткове нагадування про це Генеральній прокуратурі України шляхом оголошення депутатського запиту народного депутата України Я.П. Федорчука № 11/10-33 від 19.04.2013 року щодо перевірки фактів, які переконливо свідчать про непричетність Юлії Тимошенко до замовлення та вбивства Євгена Щербаня, а також до зловживань по справі "Єдині Енергетичні Системи України", що красномовно свідчить про упередженість сторони обвинувачення, її злочинну непорядність та відсутність можливості і бажання постановити об’єктивне рішення.

Натомість, з ентузіазмом вартим кращого застосування Кузьмін і його команда вишукують по всьому світу будь-які крихти інформації (нехай вигаданої чи підготовленої прокуратурою за сценарієм Банкової та вкладеної у той чи інший спосіб в уста того, хто погодиться свідчити проти Ю.В. Тимошенко), щоб отримати бажане (читай замовлене Януковичем) рішення суду.

А хто може погодитися на такі підступні вчинки? Звичайно ті, хто залежить від Генеральної прокуратури, тобто відверті бандити, які у такий спосіб можуть щось виторгувати для себе і виторговують. Їх звільняють від кримінальної відповідальності, пом’якшують міру покарання, або запобіжного заходу, повертають конфісковане раніше награбоване майно, припиняють шантаж і тиск на родичів тощо, як тільки вони дають свідчення проти Тимошенко Ю.В., або погоджуються це робити. Дивним у цій справі виглядає те, що облишені логіки і будь-якої доказової бази покази цих бандитів, які щось десь чули і не здатні відповісти на жодне запитання захисту та часом користуються шпаргалками наших «кузьміних» під час допитів, набувають набагато більшу значущість для суддів і прокурорів, ніж інформація від самого Є. Щербаня (відеоролик, що є у розпорядженні захисту, свідомо не долучається до справи), від тодішнього Президента України Кучми, якому обставини цього резонансного вбивства в той час доповідалися у подробицях з усіх джерел (навпаки після його висловів Кузьмін вкотре натякає Кучмі про можливе тюремне ув’язнення по справі Гонгадзе), від компаньйонів Є. Щербаня по бізнесу тощо. Ні до чого «кузьміним» і журналістські дослідження Тетяни Чорновіл та депутатські запити. У такий спосіб Генеральна прокуратура і судова система України стають єдиним організмом і невід’ємною частиною тієї банди, з якою вони йдуть на безпрецедентні оборудки із совістю, на жаль, не помічаючи цього. На відміну від того, як вважає Кузьмін, що він, мовляв, виконує гасло майдану «Бандитам тюрми». Масштаби такого мафіозного зрощення просто шалені і наведені епізоди – це крапля в морі, але вони свідчать про нещирість Кузьміна і свідоме маніпулювання ним фактами з дивовижною шахрайською майстерністю. І не дарма на вуличних акціях люди вигукують «Банду геть!».

Викликає здивування й відповідь Кузьміна на питання кореспондента щодо застосування в Україні «вибіркового правосуддя», бо тут думка Кузьміна, як він вважає, є істиною в останній інстанції, бо зухвало повчає європейську спільноту за безграмотність у застосуванні термінології, мовляв, у юридичній науці такого терміну не існує. Тут варто спитати: «А яку юридичну науку він має на увазі? І до чого тут термінологія?». Адже наші іноземні опоненти навряд чи знайомі з українською юридичною «наукою», а сама термінологія не може належати до їх авторства, бо вони українською мовою не розмовляють – у кожного з них є державна мова і виключно нею вони можуть оперувати у специфічних питаннях, а можливі некоректності, що турбують Кузьміна більше за суть порушеного питання, можуть бути всього лише наслідками невдалого перекладу та нашої національної звички щодо жаргонного спілкування, яке часом простіше сприймається простими людьми. Але і тут Кузьмін не втратив можливості «випендритися» (теж не науковий термін, але всім зрозумілий) та відволікти увагу від суті питання. Теж чергова ледве помітна маніпуляція. Така легковажність чиновника, який власну думку, власну позицію ставить вище цілого ЄС, свідчить про те, що наші можновладці не наділені державним мисленням і не здатні здійснювати державні повноваження, бо на генетичному рівні єдине, на що вони запрограмовані – на шахрайство та наперсткове маніпулювання.

Тепер, що стосується «вибіркового кримінального переслідування» та «вибіркового застосування кримінального закону» – по Кузьміну (хай буде так). Хоча чому ці два поняття не можуть мати узагальнений термін «вибіркове правосуддя» бодай на рівні спілкування? Не зрозуміло. Для неосвічених він наводить роз’яснюючий приклад, за яким вибірковим можна вважати випадок, коли дві людини за попередньою змовою вчинили один і той же самий злочин і при цьому одного з них засудили, а іншого відпустили.

Але чомусь не згадує Кузьмін про пріоритет права, за яким однаково караються аналогічні злочини ким би, де б та у який би час вони не були здійснені, що, до речі, регулюється і українським законодавством. Так відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. А статтею 2 Кримінального кодексу України передбачено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення  особою суспільно   небезпечного   діяння,   яке  містить  склад  злочину, передбаченого цим Кодексом.

Натомість, Генеральна прокуратура розібрала на молекули Луценка за сфабриковані тим же Кузьміним менш як 1 млн. гривень і одночасно досі й бровою не повела по відверто вкрадених Черновецьким 70 млрд., що оприлюднив Попов більше року тому по матеріалах, в тому числі від Генеральної прокуратури, а на мої депутатські звернення і запити з цього приводу Генеральний прокурор України Пшонка (звичайно не без участі Кузьміна) надав відповідь, замисліться, мовляв, скарг на Черновецького до правоохоронних органів не надходило (депутатське звернення № 12-01-695 від 06.01.2012 року; відповіді ГПУ №№ 05/3-18923-08 від 17.01.2012; 05/3-2009-12 від 16.02.2012 року), хоча звернення народного депутата України, а тим більше депутатський запит, за вимогами статей 15, 16 Закону України «Про статус народного депутата України», має бути розглянуто у повному обсязі і у встановлений Законом термін. За порушення цих вимог передбачено кримінальну відповідальність, але хто її реалізовуватиме в нашій державі з таким чиновництвом та горе прокураторами?

Можна було б перелічувати безліч аналогічних питань правового характеру, в тому числі неодноразово свого часу порушених мною перед Генеральною прокуратурою, але фінал, на жаль, такий самий. То про що взагалі Кузьмін говорить?

Хіба що про святість Азарова, у якого все, мовляв, ідеально і нема за що пред’являти йому претензії. Звичайно немає за що, бо Янукович команди «Фас!» не давав (поки що), а насправді, хто відповідатиме за:

–                     масштабні розкрадання грошей і марнотратство під час підготовки і проведення ЄВРО-2012 (дороги, горезвісні Хюндаї, недобудовані стадіони та термінали аеропортів тощо, поряд з надмірним перерозходуванням бюджетних асигнувань) та безконтрольні закупівлі на 18,8 млрд. грн. А масштаби цієї оборудки аля Азаров і Ко настільки разючі, що, приміром, навіть Рахункова палата у своїй оцінці ситуації намагалася дипломатично уникнути конкретних прикладів закупівлі, не зазначаючи у скільки разів виставлені ціни перевищували реальні. Але навіть попри це в аналізі чорним по білому написано, ще державні кошти, витрачені на підготовку до ЄВРО‑2012, здебільшого використовувалися непрозоро та безконтрольно. Таким чином, за процедурою закупівлі в одного учасника було витрачено 19 мільярдів гривень та 590 тисяч євро з державної скарбниці, з яких 14,5 мільярдів гривень – в 2011 році, а 4,5 мільярдів гривень та 590 тисяч євро – в 2012 році (адреса посилання: http://blogs.pravda.com.ua/authors/ppetrenko/510a904e1cee0);

–                     «вишки Бойка», придбані у тіньовий спосіб за вдвічі завищені ціни. Компанія Highway Investment Processing, яка постачала «вишки Бойка», не задекларувала доходів за 2011 рік. Про це повідомляє телеканал ТВі, який отримав річний звіт скандальновідомої в Україні компанії. Компанія "Хайвей Інвестмент", яка продала Україні за завищеною ціною скандальну бурову вежу для видобутку нафти і газу, не надала британським контролюючим органам інформацію про постачання "вишки". Як відомо, наразі українська сторона купила дві бурові вежі. За приблизними оцінками, за одну з них компанії "Хайвей" переплатили 150 мільйонів доларів;

–                     з 2010 року золотовалютні резерви України зменшилися на 12 млрд. доларів, а державний борг на одну людину зріс з 6 до майже 13 тисяч гривень;

–                     головотяпство Уряду Азарова під час підготовки і підписання міжнародної  інвестиційної угоди по NLG терміналу;

–                     чисельні афери с держзакупівлями на сотні мільйонів доларів, в тому числі переплати 56,5 млн. грн. за «швидкі» для МОЗ;

–                     провал державної програми «Доступне житло» і неприховане обурювання громадян, що звичайно супроводжується шаленими збитками державних коштів;

–                     неподолану економічну кризу і доведення країни до межі дефолту;

–                     нереалізовані умови договору з Росією щодо знижки на газ обсягом 100 доларів США на тисячу кубічних метрів в обмін на зданий Севастополь, який вже сьогодні більше російська ніж українська територіальна одиниця;

–                     роки правління Азарова відзначилися різким падінням промислового виробництва, виведенням з економіки в офшорні зони 72 млрд. доларів, що дорівнює двом річним бюджетам України. За цей час Україна побила всі можливі антирекорди в міжнародних рейтингах інвестиційної привабливості, легкості ведення бізнесу, боротьби з корупцією;

–                     Кабмін Азарова підвищив на 10 років необхідний стаж для призначення пенсії за віком та на 5 років пенсійний вік;

–                     уряд Азарова закрив 700 шкіл і 300 лікарень, знищив 300 тис. малих підприємств і все це відбувалося на тлі зростання витрат на утримання президента і влади на 6,2 млрд. грн., внаслідок чого сьогодні кожен 11-й українець безробітний, а 36 млн. українців живуть за межею бідності;

–                     в кінці 2012 року спостерігалися систематичні затримки виплат зарплат бюджетникам, відключення газу для цілого ряду міст не з вини громад, системне недофінансування соціальних програм.

Можна до безкінечності продовжувати неблаговидні діяння та ознаки бездіяльності чи перевищення службових повноважень з боку Азарова, в яких чітко простежуються ознаки злочинів, але Генеральна прокуратура України, як бачимо, не тільки не помічає цього і не контролює ситуацію, – вона  не реагує на відповідні сигнали громадськості, засобів масової інформації, світової спільноти, народних депутатів України.

Якщо б у такому ракурсі було поставлено питання кореспондентом Кузьміну, то відповідь його була б очікуваною. Він би відповів, що, мовляв, причетність Азарова до цього треба довести, адже скоріш за все винні конкретні посадовці, які укладали угоди і мають відповідати за їх виконання. Але ж Ю.В. Тимошенко теж не підписувала контракти по газу, тим не менше стараннями того ж Кузьміна майже два роки відбуває покарання. Якщо б не було подвійних стандартів у підходах до «правосуддя», то за логікою Кузьміна, яку він застосовує до Ю.В. Тимошенко, Азаров має сидіти майже з того часу, як став Прем’єр-міністром. То де тут реалізація гасла майдану «Бандитам тюрми», який так подобається Кузьміну і впровадженням якого він хизується? Знову відверто шахрайські маніпуляції. Знову майсер-клас.

Рефреном і заключним акордом в інтерв’ю Кузьміна є його позиція щодо Ю.В. Тимошенко особисто, яка знову дивує маніпуляціями, спекуляціями та фальсифікаціями.

Починається цей риторичний блудьож з того, що, мовляв, Ю.В. Тимошенко відбуває покарання за злочин та підозрюється у вбивстві, а також в ухилянні від сплати податків, крадіжки та зловживання владою.

Але ж загальновідомо, що Ю.В. Тимошенко відбуває покарання не за скоєний злочин, а по сфабрикованих тим же Кузьміним матеріалах, які не мають нічого спільного з юриспруденцією і навіть елементарною логікою. Саме це обурює суспільство та світову спільноту, які ведуть систематичну наполегливу боротьбу з кузьміними та януковичами за відновлення елементарної справедливості. Лобізм, який мариться Кузьміну, тут ні до чого. Це чергова маніпуляція, вигадана ним для прикриття його власних безглуздих дій. Не може ж він відверто сказати правду, що сумлінно виконував завдання Януковича ізолювати Ю.В. Тимошенко від суспільства у будь-який спосіб, а номенклатура і наповнення кримінальних справ – питання другорядне, бо це лише інструмент політичної розправи.

Кузьмін посилається на рішення українських судів та стверджує, що він лише доводить в суді пред’явлені ним звинувачення, але знову лукавить і залишає за лаштунками інформацію, що особисто він, разом з адміністрацією президента, керує слідчими та суддями у процесах, які відбуваються формально, для годиться, а рішення і вироки готуються заздалегідь та лише озвучуються суддями, саме тому вони не мають жодних перспектив бути підтриманими міжнародними судами і прецедент з Луценком та десятками інших оскаржених у ЄСПЛ рішень українського судочинства красномовно про це свідчить, і що саме наші можновладці є злочинцями, а не ті, кого вони у такий спосіб позбавляють волі. Незрозуміло це може бути тільки неадекватним особам, адже така ситуація помножена на переважну більшість населення України (наголошую повторно – понад 80%), які переконані у відсутності складу злочину у діях Ю.В Тимошенко, була б обов’язковим приводом замислитись державним чинушам над тим, що роблять вони щось не так. Однак наші доморослі кузьміни та януковичі привласнили собі особисто виключне право засуджувати чи милувати, забуваючи про те, що ці повноваження надані їм тимчасово громадянами, негативне сприйняття якими діянь нинішніх можновладців сьогодні зашкалює.

Таку саму природу і такі самі перспективи мають інші сфабриковані підозри щодо Тимошенко, адже показовим є те, що вже другий десяток років, за завданням того чи іншого президента, як тільки Тимошенко Ю.В. іде в опозицію до нього, кузьміни починають шукати «вкрадені» нею гроші, які, мовляв, сховані в офшорах. При цьому жодного разу не було визначено - де, коли, скільки і у кого ці гроші «вкрадено».

Шукають досі, але не знайшли. Натомість, проти їхньої волі, на Кіпрі знайшлися приховані від податків гроші Фірташа, природа яких теж цікаве питання… Але з приводу цього факту у нашої Генеральної прокуратури рот на замку. Їй це не цікаво, бо не було команди «Фас!», але все може бути. Пам’ятаєте, нещодавно тут ходив гоголем Хорошковський, спільник Фірташа по «Росукренерго», якому влада дозволяла і сприяла багато у чому, навіть виграти у держави суди стосовно майже 12 млрд. м³ російського газу та ще й посадити за грати голову митної служби Макаренка і заступника голови НАК Нафтогаз Діденка, що розмитнили та купили для держави цей газ (до речі, мордували їх теж з подачі того ж Кузьміна). Його пестили і плекали, останнім часом призначали головою СБУ та Першим віце-прем’єром. І де він тепер той Хорошковський? Протягом тижня його як вітром здуло з території України, а з його бізнесом та медіаресурсами невідомо що відбулося. У Генпрокуратури теж немає чомусь зацікавленості з’ясовувати це все та систематично висвітлювати у ЗМІ, як вона це робить по Ю.В. Тимошенко. Далі Кузьмін дозволяє собі такі вислови відносно Ю.В. Тимошенко, як: «систематично демонструє  тяжку тривалу хворобу». Дивно, адже його дратує втручання неспеціалістів у юридичні питання, натомість його власні втручання у сферу медицини він вважає нормою, бо інакше б не оприлюднював ці нісенітниці та не демонстрував би відверто подвійні стандарти. Стосовно того, що він тепер допускає можливість лікування Тимошенко за кордоном, можна тільки знизати плечима, бо ще декілька місяців тому Кузьміним оприлюднювалася інша позиція. Кардинально вона змінилася тільки після того як Янукович заявив про таку можливість, а зараз це основний сценарій влади як позбутися Тимошенко на довгі роки. Отака ціна незалежності кузьміних від влади, але Ю.В. Тимошенко вже дала з цього приводу свій чіткий коментар.

Зізнання Кузьміна, що тільки в Качанівській колонії перебуває більше 100 жінок з діагнозом аналогічним Ю.В. Тимошенко, яким не надається відповідна медична допомога, ставить під удар не тільки всю пенітенціарну систему  та систему охорони здоров’я України, а й увесь уряд та персонально Януковича, з яких на міжнародному рівні слід спитати за це з позиції захисту прав людини. Виходить, що засуджених жінок, за яких нема кому постояти, держава тримає за скотину.

Байки Кузьміна про «курортні» умови перебування Ю.В. Тимошенко в українських катівнях вже просто набридли, бо, по-перше, це не відповідає дійсності (сам на власні очі перевіряв у Качанівській колонії), а, по-друге, якщо б навіть грати у її камері були б з чистого золота – суть проблеми від цього не змінилася б. Тому злослів’я, що час від часу з подачі Кузьміних запускають у ЗМІ, на кшталт «щоб ми так жили, як вона сидить», розраховані на недоумкуватість таких, як самі автори цих слоганів. Але, як бачимо, на свідомість Кузьміна такі вислови діють нормально, бо він такої ж думки.

Перебуваючи у кругу перших осіб, що запроваджують свавілля в Україні, Кузьмін вважає себе ключовим гравцем, якому все дозволено, та відчуває безкарність, і не замислюється над тим, що невдовзі все може докорінно змінитися, як свого часу не замислювалися Кучма і Ющенко над тим, що можуть стати політичними трупами. Насправді ж Кузьмін є пішаком у шахових розкладах Януковича і може зникнути з владної обойми, так само, несподівано, як і Хорошковський…

Народний депутат VI скликання                                   О. Тищенко

 

Біографія

Статистика