Інформаційний випуск 13

Інформаційний листок № 13

народного депутата України Тищенка Олега Івановича

на  окрузі № 91 (м. Біла Церква; Білоцерківський район; Таращанський район)

Член фракції «БЮТ – Батьківщина» у  Верховній Раді України, член партії «ВО «Батьківщина», член комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва.

Прийоми громадян проводяться за адресою:

м. Київ, вул. Турівська, 13, каб. 101-в.

(попередній запис за телефонами: (044) 527-70-69).

Адреса для листування: 04080,

м. Київ, вул.Турівська, 15;

Також працює «Гаряча лінія» партії                          «ВО «Батьківщина»: 0-800-50-40-40 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів у межах України).

Працює пересувна громадська приймальня на базі мікроавтобуса, що здатна виїхати у будь-який віддалений населений пункт, в тому числі дістатися громадянина, у якого є проблеми з пересуванням (інваліди, хворі, люди похилого віку, нужденні тощо)

ШАНОВНІ ВИБОРЦІ!

Маю нагадати Вам, що з лютого 2012 року працює персональний сайт народного депутата України Тищенка Олега Івановича, де ви зможете знайти більш детальну інформацію про мою політичну та громадську діяльність та написати електронного листа, на який обов’язково отримаєте відповідь - www.tyschenko.com.ua

Ласкаво просимо!

  1. 1. Депутатська діяльність НДУ Тищенка О.І.

1.1.Заходи проведені НДУ Тищенком О.І. у Білоцерківському районі Київської області.

16 та 23 березня 2012 року традиційно вручені іменні стипендії народного депутата України Тищенка О.І., номіналом по 500 гривень, багаторазовим переможницям Олімпіад та конкурсів на районних, обласних та всеукраїнських рівнях: учню 5-Д класу СЗОШ № 1 м. Біла Церква Абрамову Дмитру, учениці 9-А класу Вдовиці Мирославі, учениці Узинської гімназії  Білоцерківського району Лістуновій Аліні та учню Таращанської гімназії Добровольському Роману.

1.2. Законотворча діяльність

Продовжую інформувати Вас, що відповідно ст. 12  Закону України "Про статус народного депутата України" мною, як народним депутатом України протягом березня 2012 року мною розроблено та зареєстровано у Верховній Раді України 3 проекти Законів України, а саме:

1). № 10180 від 13.03.2012 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо сплати податку на прибуток підприємств та їх відокремлених підрозділів)"

Прийняття та реалізація проекту Закону України «Про внесення змін та доповнень до Податкового кодексу України» (щодо усунення прогалин та колізій положень діючих законодавчих актів у частині сплати податку на прибуток підприємств та їх відокремлених підрозділів)» сприятиме:

1. Усуненню колізій, що виникають при застосуванні норм податкового законодавства щодо сплати до бюджету податку на прибуток юридичних осіб-платників податку та їх відокремлених підрозділів.

2. Посиленню контролю відповідних виконавчих органів щодо сплати податку на прибуток відокремлених підрозділів юридичних осіб-платників податків.

3. Врегулюванню на законодавчому рівні питання щодо випадків визначення головного підприємства та його філій як єдиного платника податку.

4. Доступності та зрозумілості положень податкового законодавства для більш широкого загалу у сфері сплати податків відокремленими підрозділами (філіями) юридичної особи та ефективності подальшого застосування таких положень.

2). № 10210 від 15.03.2012 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони володіння та (або) споживання алкогольних та тютюнових виробів особами, які не досягли 18 років та вагітними жінками

Україна посідає одне з перших місць в Європі за рівнем споживання алкогольних та тютюнових виробів, зокрема серед малолітніх та неповнолітніх осіб. Споживаються алкогольні та тютюнові вироби і вагітними жінками.

Контроль за випуском, обігом та споживанням алкогольної та тютюнової продукції є проблемою національної безпеки. Через надмірне споживання алкогольних та тютюнових виробів населення України втрачає інтелектуальні ресурси та здоров’я своїх громадян. Таке становище серед молодих людей стає все більш загрозливим. Набуті хвороби від молодих батьків передаються їхнім поколінням.

Внаслідок цього є «загроза біологічного виродження народу. Існує навіть поняття «коефіцієнт популяційної деградації». Він підраховується по відсотку розумово відсталих дітей, не здатних навчатися в звичайних школах. В останні десятиріччя цей відсоток став загрозливо збільшуватися… Кожну одиницю податку, отриманого за продаж алкогольних напоїв, держава втрачає чотири одиниці через зниження продуктивності праці».[i]

З метою боротьби з даною проблемою Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про заходи щодо попередження та зменшення споживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», внесені зміни до інших Законів України, які передбачають заборону продажу алкогольних та тютюнових виробів неповнолітнім особам, заборону споживання алкогольної та тютюнової продукції в окремих місцях.

Проблема полягає в тому, що статтею 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено обмеження щодо продажу алкогольних та тютюнових виробів особами, які не досягли 18 років та особам, які не досягли 18 років, але не передбачено обмеження щодо споживання алкогольних та тютюнових виробів особами, які не досягли 18 років та вагітними жінками.

Внаслідок цього виникла правова колізія, коли особу можна притягнути до юридичної відповідальності за продаж або купівлю алкогольних та тютюнових виробів особами, які не досягли 18 років, а притягнути  осіб цього ж віку або вагітну жінку до юридичної відповідальності за споживання алкогольних та тютюнових виробів неможливо, тому що в чинному законодавстві відсутня правова норма, що забороняє споживання алкогольних та тютюнових виробів такими особами.

Прийняття проекту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони володіння та (або) споживання алкогольних та тютюнових виробів особами, які не досягли 18 років та вагітними жінками» дозволить:

1)      Попередити споживання алкогольних та тютюнових виробів особами неповнолітнього віку;

2)      Встановити відповідальність за недотримання заборони щодо споживання алкогольних та тютюнових виробів особами неповнолітнього віку;

3)      Зменшити смертність і клінічні патології серед неповнолітніх осіб;

4)      Фізично оздоровити населення молодого віку;

5)      Знизити негативні соціальні наслідки (злочинність, розпад сімей);

6)      Підвищити фізичну та розумову працездатність молоді;

7)      Збільшити народжуваність здорових дітей.

3). Проект Закону України «Про внесення доповнень до статей 18 та 30 Закону України «Про вищу освіту» щодо сприяння працевлаштуванню студентів (слухачів),   курсантів,   екстернів,  асистентів-стажистів, інтернів, клінічних ординаторів,  здобувачів, аспірантів (ад'юнктивів) та докторантів»

Прийняття та реалізація проекту Закону України «Про внесення доповнень до статей 18 та 30 Закону України «Про вищу освіту» щодо сприяння працевлаштуванню студентів (слухачів),   курсантів,   екстернів,  асистентів-стажистів, інтернів,  клінічних ординаторів, здобувачів, аспірантів (ад'юнктивів) та докторантів» слугуватиме важливим кроком на шляху адаптації системи освіти України до провідних міжнародних стандартів та інтеграції України до Європейського співтовариства, а також сприятиме:

  1. Закріпленню на законодавчому рівні правових норм щодо створення та функціонування підрозділів сприяння працевлаштуванню вищих навчальних закладів.
  2. Посиленню контролю спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері освіти та науки щодо відповідності здійснення діяльності підрозділів сприяння працевлаштуванню вищих навчальних закладів встановленим вимогам.
  3. Ефективному плануванню працевлаштування молодих фахівців вищих навчальних закладів.
  4. Становленню та розвитку співпраці вищих навчальних закладів з організаціями роботодавців на основі запровадження системи зворотного зв’язку між підприємствами, установами та організаціями (роботодавцями) і вищими навчальними закладами для отримання об’єктивної оцінки якості фахової підготовки та доборі висококваліфікованих співробітників.
  5. Налагодженню зв’язків із центрами зайнятості та органами місцевого самоврядування з метою визначення стратегій розвитку ринку праці окремих регіонів і оптимального  узгодження реальних потреб ринку праці та ринку освітніх послуг.
  6. Суттєвому зменшенню рівня безробіття серед молоді, в тому числі з фізичними обмеженнями, та сприяння їхній соціальній адаптації.

2. Корисна інформація: Щодо форми правочинів

Кожен із нас у повсякденному житті майже щодня укладає договори (правочини), не звертаючи на це особливої уваги. Заходячи до магазину, віддаючи речі на зберігання стаємо учасниками договору схову, купуючи різні речі, продукти харчування – договору купівлі-продажу, користуючись громадським транспортом – договору перевезення. Так чи інакше ми всі є учасниками цивільних відносин.

У статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплені законодавчі підстави виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, одними з основних є договори та інші правочини.

Поняття «правочин», є суто українським терміном, який раніше використовувався в українському законодавстві протягом 20-30-х років та застосований в новому Цивільному кодексі України, в якому йому відведено окрему главу. Раніше в цивільному праві вживався термін «угода», під яким розуміли вольові, правомірні дії громадян чи організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до вимог норм ЦК України Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Зі змісту визначення правочину можна виділити такі основні його ознаки:

1) правочин є юридичним фактом, оскільки внаслідок його вчинення виникають, змінюються або припиняються цивільні права та обов’язки;

2) правочин - це вольова дія суб’єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб’єктивне бажання особи, і за цією ознакою правочин відрізняють від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають в силу закону незалежно від волі його суб’єктів;

3) правочин породжує правовий наслідок (наприклад, бажання спадкодавця заповісти своє майно визначеному суб’єкту зумовлює виникнення для останнього цивільних прав та обов’язків);

4) правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб’єктів цивільного права;

5) правочин завжди має бути правомірною дією, не може суперечити закону, інакше він не буде дійсним, законодавцем встановлено презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний недійсним у судовому порядку.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом – це одна із основних вимог його чинності. Якщо законом визначена конкретна форма, в якій обов’яз¬ково має вчинятися правочин, то її необхідно дотримуватися. У разі не дотримання цієї вимоги, настають негативні наслідки. Наприклад, якщо договір про купівлю-продаж житлового будинку не буде укладено у письмовій формі і посвідчений нотаріусом, то він буде нікчемним.

Формою правочину є спосіб вираження волі його сторін. Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Виходячи з викладеного, вбачається, що законодавець передбачає дві форми правочину: усну та письмову. У тих випадках, коли закон не встановлює обов’язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд, але в межах чинного законодавства.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Стаття 208 ЦК України визначає правочини, які належить вчиняти у письмовій формі:1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Положення статті 209 ЦК України визначають правочини, що потребують нотаріального посвідчення, а саме:

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим відповідною статтею ЦК України.

На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до пункту 35 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5 (зі змінами та доповненнями), нотаріуси посвідчують правочини, нотаріальне посвідчення яких передбачено законом, зокрема:

договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) нерухомого майна;

іпотечні договори;

договори застави транспортних засобів;

договори про спільну часткову власність на земельну ділянку; про купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права власності та про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

договори купівлі-продажу (приватизації) державного майна;

договори про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя; про надання утримання; про припинення права утримання взамін набуття права на нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори; договори між подружжям про розмір та строки виплати аліментів на дитину; договори про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно;

договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше;

договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи, договори позички транспортного засобу, у якому хоча б однією стороною є фізична особа;

договори про створення акціонерних товариств, якщо товариства створюються фізичними особами;

договори управління нерухомим майном;

договори про зміну черговості одержання права на спадкування;

заповіти;

довіреності на укладання правочинів, нотаріальне посвідчення яких передбачене законом; довіреності, що видаються в порядку передоручення.

За домовленістю сторін нотаріуси посвідчують інші правочини, укладені у письмовій формі, нотаріальне посвідчення яких законом не передбачено (наприклад: договори позики, позички, договори про визначення часток або про зміну розміру часток, договір доручення тощо).

Крім того, необхідною умовою укладення деяких договорів є їх державна реєстрації. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Реєстрації, зокрема, підлягають договори купівлі продажу нерухомого майна; договір найму будівлі або іншої капітальної споруди, укладений на строк не менше трьох років тощо.

Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Підготовлено відділом методично-правового               забезпечення Департаменту нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань Міністерства юстиції України

 

У наступному випуску ми проінформуємо Вас про:

1. Депутатську діяльність народного депутата України Тищенка О.І.

2. Корисна інформація.

3. Різне.

 

Будь ласка, слідкуйте за перебігом подій у чергових випусках Інформаційного листка

народного депутата України Тищенка Олега Івановича.

Відповідальний за випуск НДУ Тищенко О.І. Наклад 6 000 примірників. Розповсюджується безкоштовно.

 


 

Біографія

Статистика